Перша розмальовка про Тернопіль: «Шпацер із Яном Амором Тарновським» (фото)
Власне, це не просто розмальовка — це розповідь про історію Тернополя для тих, хто її не знає, та нагадування тим, хто призабув. Придумала та намалювала «Шпацер із Яном Амором Тарновським» історикиня та художниця Марічка Юрчак із Тернополя, повідомляє Погляд.
До речі, примірники розмальовки вже є у Віктора Пінчука та Святослава Вакарчука, адже першими, хто побачив її, стали учасники форуму стипендіатів фонду Віктора Пінчука. Важливо сказати, що для презентації на цьому заході було відібрано лише 20 проектів, Марічкин – серед них.
— Дивно, що Тернопіль досі не мав розмальовки про себе, — розповіла Марічка. — Тому вирішила взяти цю нелегку, але водночас дуже веселу справу у свої руки. Про цю розмальовку я думала рік, а левову частину намалювала за одну ніч. Тексти, які ведуть у мандрівку, написала моя мама. Ідея розмальовки така, що Ян Амор, хіпстер свого часу, прогулюється сучасним Тернополем. Чому хіпстер? Він засновник надзвичайно успішного стартапу, що існує вже 477 років – нашого міста. А ще він мав бороду та носив чудернацькі капелюхи, їв лише екологічну їжу та користувався виключно екологічним видом транспорту. Ще одна фішка, котра характеризує його як хіпстера – любов до подорожей: Ян Амор дуже багато мандрував. Він був на території сучасних Палестини, Алжиру, Єгипту, Португалії, Іспанії, Німеччини, Англії, Чехії, Молдови, Росії та інших.
– Розкажи про маршрут Яна Тарновського. За яким принципом ти вкомплектовувала його точками?
– Я вибирала найбільш знакові для себе місця, ті, куди б я повела своїх друзів. Бо Ян Тарновський це – я. Гляньте на останній малюнок – мені б бороду, чудернацький капелюх… (сміється — А. З). Ось Ян Амор на стадіоні, дивиться гру ФК «Тернопіль» та «Нива». Тут йде до «Старої піцерії», бо це культове місце, так само, як бар «Коза». Він засмагає на Циганці, робить селфі з Дядьою Стьопою, гуляє парком «Топільче». Поки вийшов перший тираж і перший випуск розмальовки — у ній дванадцять сторінок, і очевидно, що тут представлені не всі місця, але розмальовка однозначно матиме продовження.
– Розумію, що кожен з об’єктів тут не просто так. Приміром, голуб на обкладинці…
– Голуби такі ж рівноправні мешканці Тернополя, як і люди. Без них не можна уявити собі Театрального майдану, чи пам’ятника Пушкіну. Є таке гарне слово «фланер» на позначення людини, котра собі гуляє містом. Так ось це заняття придумали голуби, а разом із цим фланерством вони ще й віджимають ваші батони та фалафелі (сміється – А. З.). Тому він займає домінуючу позицію зверху на обкладинці. Але воркочучи, він сповіщає, що це пееерша розмааальовка про Терноооопіль. Ще один птах на обкладинці – чайка. У цій розмальовці дуже багато води (у хорошому сенсі цього слова) та зелені. Бо місто наше з воді та зелені. І чайка єднає наше місто із морем, і навіть океаном. Я щиро ображаюся на тих, хто каже тернопільське озеро, бо це — океан. І в ньому водиться багато всього, зокрема, жираха — акула, котра жере людей (в дитинстві я вірила, що вона справді там живе).
Загалом, створюючи малюнки, особливу увагу звертала на деталі. Приміром, згадуючи легенду про заснування міста на терновому полі, яке утворилося після знищення татарами городища, вплела квіти терену в бороду Яна Амора. Малюючи одяг одного з образів, прикрасила його малюнком з оригінальної матерії кінця 15 століття. Обладунки, котрі зображені у сцені, де герой засмагає, теж мають прототип — це так звані максиміліанівські лати, саме такі би міг носити Ян Амор. Там, де Ян Амор постає капітаном, я перетворила леліву на якір, що прикрашає його головний убір, продовживши тему води та єднання Тернополя з океанами.– Мені ця розмальовка нагадує путівник для туристів, бо тут є багато пояснень та підписів.
– Перш за все, вона для дітей та туристів. За допомогою неї перші у грі пізнаватимуть місто, і воно ставатиме для них ще ріднішим. І ця розмальовка однозначно для туристів, бо вона знайомить із Тернополем і розповідає про нього. Але, гадаю, вона стане у нагоді також і дорослим містянам, адже, приміром, багато хто не знає, хто такий Ян Амор. А невігластво не грає нікому на руку.
Анна Золотнюк.