Під час виборів у США тернополянина не виснажила політична реклама
Представляти Тернопіль у США мав нагоду телеведучий Юрій Матевощук. Він пройшов відбір серед 15-ти журналістів з України у програмі «Відкритий світ». Про особливості висвітлення новин в США під час виборів, атмосферу проживання в американській сім’ї та взаємодію людей в невеликому місті Юрій розповідає «Терену».
– Як вдалось пройти відбір програми «Відкритий світ»?
– Це можливість для людей, які вболівають за зміни в Україні. Адже програма розрахована на ознайомлення з методами роботи в США і перенесення їх під час роботи на Батьківщині. Як на мене, при відборі увагу звертали на різнобічність діяльності, яку представляєш у досягнутих результатах під час заповнення анкети. Я мав такі не лише у сфері журналістики, але й як письменник. Думаю, це відіграло вирішальну роль. Хоча я повірив, що справді пройшов відбір, лише після отримання візи. До останнього не вважав, що досягнень достатньо.
– Тож що потрібно змінювати в українській пресі щодо підходів до висвітлення новин?
– Я побував у студії «Fox-4». На прикладі каналу побачив, що американське телебачення має строгий ліміт на політичну рекламу – 6 хвилин у блоці. Також на запланований ефір з політиком обов’язково запрошують його опонента. А факт-чекінг новин вимагає як мінімум три джерела перевірки. Тривалість сюжету скорочують до 2 хвилин, під час яких вміщають усе головне і найцікавіше. Окрім того, ефіри вражають динамічністю та безперервністю. Політичні теми змінюють розважальні. Так, після 3 хвилин розмови з політиком ми вже можемо бачити сюжет з режисером «Теорії великого вибуху». А ранковий ефір продовжується дообіднім. Це створює чудовий фон для буденності, бо завжди в ефіри включають насправді корисні поради. А ще журналіст там має «10 рук», себто володіє багатьма навичками.
– Ви проживали у невеликому містечку Канзас. Що можна використати із методів управління для наших громад в умовах проведення децентралізації?
– Це місто – не надто велике. Схоже до Тернополя. Але площа ніяк не відбирає його унікальності. Це столиця джазу і барбекю. Там є цікаві художні музеї із картинами Моне, Ґоґена, Воргола, скульптурами Родена та багато інших. Але, окрім того, ми були і в зовсім маленьких містечках, які розвиваються завдяки надходженню фінансування з податків на землю, що стабільно сплачують згідно із законом.
Також позитивно вразила передвиборна кампанія у США – суспільство було в курсі про те, які події наближалися, але порівнюючи з Україною, все це було не надто нав’язливо – величезні білборди та сіті-лайти на дорогах – справжня рідкість. Максимум, що можна побачити – це невеликі політичні блоки на приватних територіях.
– Згідно з правилами програми, учасники живуть в американських сім’ях. Як Вам вдалось порозумітись зі своєю прийомною сім’єю?
– У мене була справжня американська сім’я, тобто не вихідці з України, як в деяких учасників. Ми прекрасно знаходили спільну мову і проводили час. Від них варто було повчитись послідовності дій та готовності допомагати людям. Одразу ж після приїзду мені озвучили свої плани і запропонували відвідування музеїв та інших цікавих місць. Звісно, я не міг встояти перед такою пропозицією. Також я помітив здатність американців чудово взаємодіяти одне з одним. Відсутність огорож біля будинків свідчить про довіру сусідам. Дотримання ПДР незалежно від потреби проїхати зайві кілометри показує витримку, результат – мала кількість аварій. Відгороджені дороги від лісу, з якого часто вибігають на проїжджу частину тварини – шану до природи. А відмова від поспіху вийти першим у літаку – розуміння зв’язку між виникнення зайвих проблем і недисциплінованістю.
– Як сприймають українців в США?
– Американці знають про Україну багато. Адже з часів Майдану про це говорили у новинах. Вони поважають українців і зовсім не плутають з росіянами. Щоправда, сьогодні в американських новинах вже про нас часто не почуєш. Адже вагомих змін в Україні поки немає.
Фото з архіву Юрія Матевощука