Під крилом  «Синього птаха» тернополянка втілила дитячу мрію (фото)

Художня майстерня «Синя пташка» діє в Тернополі близько двох років. (Дуже хочеться написати «живе», всупереч журналістським канонам). Про неї не знімають телесюжети, не пишуть статті, ніхто й ніколи не бачив рекламних оголошень про набір слухачів. Але кілька разів на день упродовж тижня до оселі «Синьої пташки» сходяться малі й великі, щоб на годину-дві відчути себе творцями, зануритися в особливу тутешню атмосферу.

Тернополянка Ірина Шуст свою «Синю пташку» вимріяла. Її не треба запитувати, яка з прочитаних книг справила на неї найсильніше враження, допомогла сформувати особливе світобачення. Прочитаний у ранньому дитинстві «Синій птах» Моріса  Метерлінка став для неї незримим  компасом у пошуках покликання, виборі професії, стилю життя, а згодом – і втілення однієї з мрій. Створюючи майстерню, орієнтувалася на власну дитячу спрагу за якимсь особливим місцем, де можна малювати без будь-яких вимог і рамок, де розповіді про художників і їхні картини звучатимуть, як казка, де буде багато світла й радості, часом тихих і непомітних, а часом – бурхливих і неосяжних.

- Малі діти можуть сказати цьому світові набагато більше, ніж він їм, - переконана Ірина. – Це дорослі не дозволяють їм малювати крилатих зелених котів, заганяють в інші рамки. І діти забувають ті свої особливі знання. Хтось до пори-до часу, поки не прокинеться. А хтось – назавжди.

DSCN4426

Власне, у «Синій пташці» все підпорядковане тому, щоб маленьких не загнати в рамки, а дорослим, які відчувають потребу в цьому, допомогти «прокинутися». Спостерігала, як чотирилітні, уважно порозглядавши натуральне зображення бджоли на малюнку, посипали своїх, власноруч зроблених, паперових комах блискітками й синім пилком, бо «вони так бачать». І захоплено розглядала картини сорокарічних, що - попри їхні життєві випробування – полонили розмаїттям фарб і відтінків, грою світла й сміливими мазками. Ніби малював їх вправний художник десь на Адріатиці у погідний літній день, а не початківець серед зими в Тернополі, де найнижчі зарплати і вкриті брудним льодом тротуари.

- Ми створені за подобою Творця - отже, і самі є творцями. Вірю, що кожен народжується з власним творчим началом. Хтось реалізовує його в картинах, хтось у текстах, пісні чи танці… Хтось не може намацати своє. Але воно точно є! – переконана Ірина. 

DSCN4428

Наразі в художній майстерні діє три вікових групи: «Малюки» для 2-5 річних, «Мистецтвознавці» для 5-9 річних й «Дорослі», до яких приєдналася підліткова Merry Wind (Веселий Вітерець), оскільки тінейджерів поки-що небагато. Кожна з груп має по чотири заняття на тиждень. Малюки малюють і розмальовують, роблять аплікації, дорослі займаються живописом, а мистецтвознавці пізнають неосяжний світ мистецтва. «Розповідаю їм про художників та їхні картини так, як хотіла, щоб мені розповіли в їхньому віці, - усміхається Ірина. – Дозволяю, наприклад, змінити зачіску чи одяг Венері Ботічеллі, або даю завдання вполювати в місті ті архітектурні форми, про які почули на занятті. Якщо розбурхати в дітей інтерес, вони далі самі шукатимуть, захочуть дізнатися більше. Дуже цим тішуся».

…Не знаю, як хто, а я ходила б у «Синю пташку», щоб «перезавантажитися».  Нагадати собі, що щастя поруч, за ним не треба вирушати в далекі мандри. А якщо нема того, чого дуже хочеться, його ж можна створити. Так колись вирішила Ірина Шуст. І створила свою омріяну «Синю пташку».

Сторінка «Синьої пташки» у Фейсбуку.

Фото автора