Як прокачати «м'яз» гармонійних стосунків: поради від щасливого тернопільського подружжя

Оксана Дябло за освітою викладачка фортепіано, та останні 15 років займається сімейним бізнесом. Вона - шеф-редакторка всеукраїнського весільного інтернет-порталу та журналу, який створили та розвивають разом із чоловіком Назаром.

Подружжя розповіло Терену, як через десятки років спільного життя не втратити іскри в очах, дивлячись на кохану людину. 

- Про сім'ю можу говорити дуже довго – це наш з чоловіком найвдаліший проєкт. Ми всі - як одне ціле, як пазлики, що випромінюють і живлять один одного любов’ю й натхненням. Нам добре разом. Але і коли знаходимось порізно, не відчуваємо себе нещасними, - каже Оксана.

Жінка росла у великій та дружній родині, тому має дуже особливі спогади з дитинства. 

- Я виросла у великому будинку, де була турботлива бабця, веселий, добрий та мужній дідусь, а ще цьоця — талановита, харизматична, добра та чуйна, як друга мама. Взагалі, у мене дуже багато цьоць, вуйців, двоюрідних та троюрідних братів і сестер, як з боку мами, так і тата. Але так сталося, що мої батьки розійшлися, і я дуже важко переживала цей період свого дитинства, тому завжди мріяла про власну велику сім'ю. У Катедрі, коли молилася, уявляла собі кімнату, великий стіл і мою сім'ю за столом… Така молитовна візуалізація. Тому можу впевнено сказати, що вірити треба і мріяти також, як у заповідях Божих: «По вірі вашій нехай буде вам».

Розуміння, повага та свобода – так жінка трактує кохання. 

- В основному всі створюють сім'ї по любові, але не наділяють достатньо уваги повазі. Саме повага один до одного допомагає зберегти любов на багато років і допомагає виховувати дітей в сприятливій атмосфері. А ще передбачає свободу і довіру, шанобливе ставлення один до одного, до розуму і здібностей, до інтересів і захоплень, до ухвалених рішень, до бажань.

Через 22 роки подружнього життя Назар й Оксана добре пам’ятають період, коли дітлахами разом грались та ще зовсім не підозрювали, яке щасливе спільне майбутнє їх чекатиме. 

- Це була цікава і водночас банальна історія. Ми вчилися в одній школі, Назар на рік старший. Наші класні керівнички були подругами, а жили ми в сусідніх під’їздах. У дворі з друзями грали в «Козаки-розбійники», але симпатія і почуття прийшли пізніше. У нас багато спільного: ми любимо мистецтво, домашній затишок. Я відчувала абсолютне прийняття мене з усіма недоліками і перевагами, - ділиться Оксана.

- Спочатку було приємне спілкування, вільно себе почував поряд з Оксаною. Була дружба, а вже потім взаємна симпатія, пристрасть. Любов прийшла спонтанно і без пояснень. Ти немов опиняєшся в полі взаємної любові душі та розуму, – додає Назар Дябло.

Своє весілля подружжя досі пам'ятає до деталей. І кажуть, що стереотипи жодним чином не вплинули на їхнє життя. 

- Спина моєї весільної сукні була оголеною. Якась бабця біля церкви сказала, що це дуже непорядно. Босоніжки також викликали не найкращі емоції. Адже кажуть, що нареченій не можна одягати взуття з відкритим носиком. І викупу молодої у нас не було, бо брат проґавив на брамі процесію нареченого й ті без перешкод зайшли у квартиру. Також коханий всі ці роки не носить обручку. Проте нічого з вище переліченого не заважає нам бути вірними й кохати одне одного протягом такого тривалого часу.  

- Наше весілля було своєрідним стартом до справжніх пригод у спільне щасливе життя. У міцних стосунках не важливо, як пройшов день вашого весілля. Важдивими є такі речі як: дружба, виховання дітей, секс, побут, гармонія і бажання повертатися з роботи додому. А ще довіра, свобода та чесність, здоров'я, робота, сніданки, обіди, вечері, а також особистий простір кожного, – каже Назар. 

У родині Дябло, як і в кожній сім’ї, траплялись кризові періоди чи непорозуміння. Проте на питання про ревнощі відповідають в один голос: де їм взятися, якщо є довіра і свобода! 

- Звичайно, як і у всіх навіть дуже щасливих сім'ях, у нас були свої кризи, але за 22 роки подружнього життя нам не доводилося приймати якихось радикальних чи жорстких рішень. Подружнє життя потребує діалогу і саморозвитку. Щасливий шлюб – це шлюб, який створений обома, хоча дехто вважає, що це доля. Не подобається, коли кажуть: «Тобі просто пощастило з чоловіком». Такі речі говорять здебільшого ті, хто був чи є нещасним у подружжі. Люди, що відчувають себе жертвою обставин, долі. Зараз є багато можливостей налагодити стосунки і відродити почуття, які були втрачені з часом чи під тягарем обставин, - говорить Оксана Дябло.

Турботу одне до одного варто проявляти у найпростіших речах й навіть у побуті.

- Я можу помити посуд, завантажити посудомийку  чи помити підлогу, – розповідає чоловік. - Я люблю чистоту і комфорт. Часто «розвантажую» простір від зайвих речей.

- В Назара дар – вміння викидати непотріб. Тому «розхламленням» будинку займається саме він. А мені подобається створювати побут, готувати смачненьке, випікати, – це один з проявів турботи про найдорожчих. Але це можливо за умови цілковитої співпраці, взаємодії усіх членів сім'ї. Чіткі завдання щодо придбання необхідного, стратегічні плани з прибирання - це здебільшого на мені, – ділиться Оксана. –  Розділяй і володарюй, делегуй і отримуй результат! Цю модель намагаємось застосовувати як у побуті, так і в бізнесі.

Оксана й Назар – батьки трьох дітей, яких виховують у повній гармонії. 

- У нас творча сім’я. Чоловік Назар – художник-дизайнер. Син Захар також пішов по «стопах» батька. Він малює, знімає відео, займається громадською діяльністю, архітектурою й урбаністикою. Старша донька Марія за освітою маркетологиня. Має багато талантів і вмінь. Закінчила музичну школу, малює та креативить, веде сторінки в соцмережах. А наймолодша Даринка відвідує театральну студію і займається акробатикою. Саме завдяки дітям, безмежній любові до них ми безперервно працюємо над собою і вдосконалюємось. 

«Не роби за дитину те, що вона в змозі зробити сама» – порада, якої дотримуються наші герої.   

- Відповідальності навчити можна власним прикладом. Любити і приймати такими, які вони є. Це не просто, але можливо. Цікавимося не так шкільними оцінками, як станом їхньої душі. Діти – це дзеркало вас, ваших стосунків. Тут неможливо щось приховати, сфальшувати, бо воно одразу покаже справжність ситуації. Ми постійно вчимося у дітей. 

День закоханих у родині Оксани й Назара є особливим, адже це офіційна дата початку їх стосунків. 

- 14 лютого святкуємо, але без надмірної романтизації. Стараємось цей час провести вдвох, йдемо в ресторан, даруємо подарунки, згадуємо «той день» і жартуємо. Ми підтримуємо пристрасть взаємними sms з любовними посланнями, освідчуємось в коханні. І не лише один одному, а говоримо про це дітям.. Ми кажемо, як ми їх любимо, які вони особливі і які ми щасливі бути їхніми батьками. 

Аби не втратити цікавість та захоплення одне до одного через стільки часу, сім’я Дябло радить турбуватись одне про одного та поважати особисті кордони. 

- Що потрібно, щоб «прокачати» м'яз гармонійних стосунків? Для цього потрібно бути: цікавою, позитивною людиною й теплою, яка має особисті кордони, вміє турбуватися та вчиться будувати контакт за принципом «я ок – ти ок».

 

 

- Посилити вогонь кохання – це приємне і комфортне спілкування, – додає Назар. - Любов - це велика праця, її неможливо завоювати. Вам не вдасться просто взяти і закохати в себе когось за допомогою якоїсь техніки, ритуалу.

Фото надані родиною Дябло.