Прогулянки Тернополем. Коли огорожа майже жива 

Люблю спостерігати, як огорожі позаминулого століття стають майже живими. Так буває, коли їх обплітає дикий виноград, чи тоді, коли вони “проростають” у дерева, чи то дерева вростають у них. 

І з одного боку, то наче не комфортне й деформуюче сусідство, а з іншого — обидвоє продовжують жити. А ще це наче підтвердження того, що не тільки органічне живе — огорожі — жива частина міста.

Анна Золотнюк