Прикраси зі старовинними візерунками від чортківської майстрині (фото)
Понад тридцять років тому Людмила Гургач Радко із Чорткова виготовила свою першу силянку.
Нині майстриня народних промислів художнього бісероплетіння творить різноманітні народні та авторські прикраси. Переконана, оздоби, створені за стародавніми взірцями — обереги, в котрих закладена предковічна мудрість.
З пані Людмилою поговорила про особливості традиційних бісерних прикрас українців і про те, як знайти спокій у творчості.
— Альбом зі своїми роботами на фейсбуці ви підписали «Мої роботи з бісеру — стан моєї душі». Тобто ви передаєте свій настрій, чи творячи, здобуваєте певний стан душі?
— Створюючи, передаю стан своєї душі. Змінюватись може настрій, а ось душа це те, чим ми живемо.
— Як зараз творчість допомагає зберігати спокій та рівновагу?
— Спокій треба зберігати за будь-яких обставин, бо паніка — поганий порадник. Життя завжди може вносити свої корективи і їх треба приймати як урок.
Творчість завжди допомагає зберігати спокій. Вона той відпочинок, котрий при потребі стає і частковою фінансовою підтримкою.
А ось зараз з’явилось трошки додаткового часу, щоби зробити речі, які відклала кілька років поспіль.
534086_446798755448580_1006716721_n
— Пам’ятаєте свій перший виріб із бісеру?
— Так, я його дуже добре пам’ятаю. У журналі «Піонерія» за 1989 рік побачила схему білої силянки. Прикрас у мене тоді не було, бо жили ми дуже скромно, і я вирішила зробити собі таку, до речі вона й зараз була б актуальна. Складність полягала в тому, що в ті часи придбати бісер було проблематично, доводилось напитували у знайомих, кому передавали посилки з Канади.
— Ви створили багато різноманітних виробів. Які з них були особливо прикметні? Чи є у вас улюблені прикраси?
— У кожен час були свої прикметні вироби. Спочатку особливим для мене було оздоблення власних речей. Потім — виготовлення складних виробів, наприклад, бісерної жилетки (використала для неї більше кілограма бісеру) чи бісерної шапочки. Приблизно у 2006 році відчула потребу створювати речі в українському народному стилі. Так з’явились сорочка, розшита бісером, кольє «Калина» — воно має особливий попит, створила понад три сотні його копій. Це поклало початок виготовленню прикрас із калиною, а відтак створила другу сорочку, потім — ткані бісерні полотна з калинами, а наразі хочу відтворювати старовинні зразки. Деякі мої роботи опублікували у журналі «Бісероплетіння» у 2008-2010 роках.
Улюблених бісерних прикрас у мене багато, я себе без них не уявляю. Вийти з дому без них — як вийти без захисту.
47573269_1764604520334657_5081385986970091520_o
— Чи виникало у вас коли-небудь відчуття, що ви вже все перепробували?
— Ні, у мене не має такого відчуття.
Маю іншу проблему — визначитись, що творити, коли задумала кілька робіт. У такі моменти беруся за іншу творчість — гачкую, малюю, танцюю, або йду до лісу (до речі, чудове місце, аби привести думки до ладу), а можу ще випробовувати новий вид мистецтва це ж новий досвід.
— Ви часто створюєте вироби, використовуючи автентичні візерунки
— Напевне, з віком розумієш, що хочеш сягнути у пізнаннях глибшого — того, що знали наші предки, а ми призабули. Тому стараюся вишуковувати старовинні візерунки. Не всі сприймають старовинні орнаменти — епоха вносить свої корективи — та для себе я виготовила саме такі прикраси, зі слов’янськими візерунками.
Спершу я не заглиблювалась у історію візерунків, а пізніше, коли до рук потрапила історія орнаментів від епохи Трипілля, зрозуміла, що хочу знати більше, адже здавана прикраси були оберегами. Цікаво, що візерунки прикрас залежали від віку, статусу, статі власників, а ще він призначення оздоби.
23926466_1326447364150377_5793616002984867379_o
— У вас багато лемківських прикрас, адже ви й самі лемківського роду. Розкажіть про ці прикраси, чим вони особливі.
— Одні з традиційних лемківських прикрас — кризи. Вони величні й красиві. Могли бути невеликими — у декілька рядів плетива, так і величезними — вкривати тіло ледь не до пояса. Все залежало від заможності родини — коштувала велика, складна у виготовленні робота від одного вола. Одягали кризу поверх блузки і лейбачка, а ще до неї могли взяти коралики й низанку.
Криза — це неймовірна прикраса, одягнувши її раз, відчуватимете потребу її мати, адже вона діє, як потужна батарейка.
Ця прикраса потребує великої уважності у розрахунках і клопіткої праці у виготовлення. Що складніший мотив і більша ширина, тим більше часу потребує її створення — від двох тижнів до стількох місяців, а то й більше. Тому майстрині не часто беруться за виготовлення криз — оцінити їх спроможний не кожний.
Ця прикраса в моєму розумінні — символ сонця, що оберігає свої дітей лісів і гір від прикрості.
— А ще у вас багато ґерданів. Цікаво, що ці прикраси спершу були чоловічими прикрасами. Розкажіть і про інші етнічні українські оздоби, як ось пояси, низанки, очілки…
— Так, ґердани були чоловічими прикрасами, а вже пізніше їх почали використовувати жінки і власне такими ми їх знаємо. До речі, дівчата могли пов’язувати ґердани й на голову, а ще використовувати як пояс. Інша чоловіча старовинна прикраса — герасівка, українська краватка. До її виготовлення мене підштовхнули працівники обласного методичного центру творчості, запитавши, чи не хотіла б я виготовити щось на зразок герасівки, тільки з бісеру, я попробувала і досі їх створюю. Капелюхи чоловіки традиційно оздоблювали бісерними лентами (биндами).
Цікавою жіночою оздобою був очілок — прикраса на голову. Обов’язковим елементом вбрання був пояс, я виготовляю їх осучаснені варіанти із бісеру. Чимало з цих прикрас були характерні для всього Карпатського регіону.
20621086_1232451100216671_3644712472544206691_n
— Ви відтворюєте старовинні прикраси. В чому особливість роботи із ними?
— Для них доводиться шукати описи робіт, старовинні світлини, часто фотографую прикраси у музеях, придивляюся до робіт досвідчених майстринь, котрі працюють у цьому напрямкові.
У таких прикрас є свої особливості. Часом виникає дилема — точно відтворювати зразок чи внести маленьку зміну, зазвичай пов’язану із застібками та особливостями сучасного бісеру.
— Які вироби найскладніше створити?
— Ті, котрі вигадую сама. Який вони матимуть вигляд — знаю, а ось як створити… Іноді не вистачає часу, а буває, знань. Авторські прикраси потребують тривалого прорахування технічних моментів — від кількох годин до декількох днів. Під час роздумів я займаюся іншим видом творчості.
22548630_1292130164248764_6988067816535159250_o
— Серед ваших робіт — головні убори, паски для годинників, ремені, навіть плафон для світильника. З бісеру можна створити все. А які особливості догляду за виробами з нього?
— Бісер — це скло. Тому, аби такі роботи світились, треба, передовсім, дбати про їхню чистоту.
Вироби у стилі ганутель, тобто такі, де в основі дріт, треба зрідка промивати водою; піклуючись про вироби, де в основі жилка, треба мати на увазі, жилка боїться тривалого перебування на сонці при високих температурах. Низанки, кризи, кулони, кольє — всі ці прикраси потребують акуратного носіння, а ось ґердани, пояси, нашивки на сорочку, тобто роботи, виготовлені у техніці бісерного ткацтва, є досить міцними, приміром, звичайний і бісерний пояси рівноцінні по міцності.
Тож носіть на здоров’я бісерні прикраси, хай вони служать окрасою та оберегом, будуть спадком предків. Пам’ятаймо, хто ми є, та бережімо свою культуру.
1779039_446800095448446_1913338700_n23926413_1326468147481632_1600611101110509287_o
Анна Золотнюк
Фото надані Людмилою Гургач-Радко