Принадливий Тернопіль. Атмосферні місця Діани Малолєткіної
Люблю місто за велику кількість парків. Саме там моє улюблене місце відпочинку та перезавантаження. А ще, звісно, люблю став, повідомляє Погляд.
Він і парк ім. Т. Шевченка особливо подобаються мені навесні, коли на набережній ще не шумно. Великий плюс в тому, що тут можна побачити фантастичний захід сонця. Один із улюблених спогадів, пов’язаних зі ставом — поїздка теплоходом під час грози, тоді з одного боку світило сонце, а з іншого боку небо застилають чорні хмари, які раз по разу розсікають блискавки.
Завжди любила Циганку та вишку біля спорткомплексу «Динамо». Колись навіть хотіла оселитися там))) Шкода, що вона досі стоїть покинута, хоча вже розмальована, бо місце дуже хороше.
А ще є парк Національного відродження. Але люблю тільки ту його частину, що біля «Чортового» колеса: тут парк більше нагадує ліс, там завжди прохолодно й темно, але саме тут як ніде, можна відпочити від шуму та метушні. Всі атракціони переважно старі, викликають спогади про часи союзу та дитинство, яке ще не було зіпсоване Діснеєм, про Діснейленди ми й не чули, а такі атракціони були для нас святом.
Моя най-най улюбленіша вулиця — Валова, ніколи не пропускаю нагоди пройтися нею. Я люблю історичні споруди, а це одна з небагатьох вулиць міста, яка зберегла самобутній та історичний дух. Навіть будівля СБУ не псує атмосфери))) Тернопіль спокійний, тут особливо затишно. Думаю, саме таким був Тарнопіль кінця ХІХ століття – з вузькими вуличками, бруківкою, по якій панянки стукали каблучками.
Дуже атмосферне місце – вулиця Текстильна з закинутими промисловими спорудами. Будівля колишнього пивзаводу нагадує Прип’ять: на дошках досі висять «Наші іменинники», в коридорі стоїть автомат для газованої води. Таке враження, що люди покинули будівлю ввечері, аби прийти зранку, але щось їм завадило. І хоч всередині подекуди розміщені сучасні офіси, але і зовнішній вигляд будинку, і його коридори, залишилися таким ж, як в 80-х роках минулого століття.
Тернопіль дуже різний, іноді виникає думка, що місто ніяк не може визначитися з тим, як себе позиціонувати: якась частина прагне бути шляхетною пані, якась застрягла в радянському минулому, а якась прагне до майбутнього. Але саме в цьому і є шарм. Тернопіль має великий потенціал, я люблю і вірю в нього.
Діана Малолєткіна.