Ретрофутуризм тернопільського ілюстратора Юрія Яготина (фото)

Навіть якщо у вас нема сентиментів до автомобілей, десь на дні дитячих спогадів, певне, збереглись відблиски хромованих деталей, рипіння шкірзаму в салоні, звук, із якими закриваються дверцята чи радість від світла фар, що розсівають темінь нічної дороги. Так чи інакше, машини вписані в наше життя.

У випадку Юри Яготина вони не просто вписані, а залишили потужний відбиток. Тому головний об’єкт його ілюстрацій — ретроавтомобілі. Зокрема, він понад п'ять років створює промотипографічну продукцію для ретроавтофестивалю Old Car Land, що відбувається на території Державного музею авіації у Києві. Зараз працює над абеткою із назвами марок авто.

В ілюстраціях працює не тільки з естетичною складовою, а й вписує автомобілі в середовище та надає їм, сказати б, характеру. Про те, чому саме машини й чому саме старі, а також про багато іншого я поспілкувалася із Юрієм Яготином.

— Ти поєднуєш ретро з футуризмом. Чому?

— О, класно, що ти помітила! На мої роботи сильно вплинуло бачене в дитинстві — автомобілі, ілюстрації, фільми.

Ілюстрація може не тільки оспівати сьогодення чи минуле, а й змоделювати майбутнє. Мова не лише об’єкт зображення, а й про візуальні прийоми — танець ліній та кольорів, який стимулює мандри уяви в утопічні світи. Тому все, навіть те, що існує, намагаюсь зображати по-новому. Та воно й саме так виходить, адже користуюсь комп’ютером і графічними програмами. Це саме по собі є новаторством у порівнянні з фарбами та папером, адже з’явилась нова якість передачі кольору та можливість легко редагувати зображення, виводити його в друк і тиражувати. Така технічна основа для футуризму.

Lazarus Neptune

А з-поміж того, що мене надихало: ілюстрації Едуарда Молчанова для журналу «Техника Молодёжи», Александра Захарова для журналу «За Рулём», твори художника NASA Robert McCall, ілюстратора-футуриста Syd Mead, рекламні проспекти Art Fitzpatrick, роботи промислових дизайнерів Raymond Loewy та Brooks Stephens. Візуальну насолоду приносять радянський агітплакат і західні рекламні постери.

Живучи у далекому від автоіндустрії та попиту на ілюстрації Тернополі, звісно, важко стимулювати інтерес до розвитку. Проте майбутнє або твориться самоплином, або його можна спрямувати в привабливий візуальний напрямок. Тому, вважаю, футуризм повинен жити й прогресувати заради заповітного «прекрасного далекого» й країни дитячих мрій, котра всіх нас робить трішечки добрішими, душевно тоншими та водночас відповідальнішими.

— Твої постери для Old Car Land — не просто зображення автомобілів, а картинки з історіями — на них середовище, характерні персонажі. Що тобі важливо сказати ними?

— Мені хотілось передати ретродух, додати локальної візуальної традиції та згенерувати перспективно колекційний продукт.

Я щоразу малюю в іншій техніці, шукаючи ідеальну, проте, коли люди відгукуються про мої роботи, то відзначають їх стилістичну схожість, тому є надія, що я на правильному шляху.

Фестиваль Old Car Land передовсім — збір однодумців, стимулювання та виховання любові до автомобілів й історії. Тому мені хочеться змоделювати подію в урочистому настрої, надати їй відчуття масштабності.

Ford-GT40_1966

— Ти запланував проілюструвати латинський та кириличний алфавіти автобрендами. Як добираєш об’єкти для зображення?

— Цей проєкт — такий собі особистий виклик, аби провести ревізію архіву пам’яті автомобілів і знайти нові чи ті, на котрі раніше не звертав увагу. В абетці хочу передати дух автомобіля та епохи, одночасно створивши цілісну серію. Поки проілюстрував перші 10 символів латиниці. Далі — питання часу та натхнення, адже деякі малюнки створюю за день, а на інші потрібно тиждень, інколи й кілька.

Першою була Alfa Romeo Montreal. Її масштабну модельку побачив на барахолці кілька днів опісля появи задуму колекції — подумав, а чому б і ні? Цей автомобіль хоч маловідомий, проте це не робить його менш цікавим. Зобразити автомобіль — половина справи, бо хочу створити для нього відповідне оточення. Це авто намалював на тлі канадського музею Montreal biosphère, чия назва перегукується із назвою авто, а вигляд — з його футуристичним дизайном.

І далі за алфавітом — у кожному зображенні все пов’язано від наповнення до палітри. Приміром, Bentley Speed 6 Blue Train. У 30-ті роки минулого століття були популярними неофіційні спонтанні перегони між автомобілями та експресом «Синій потяг» (Le Train Bleu), що курсував між Лазурного Берегом на півдні Франції та містом Кале на узбережжі протоки Ла Манш на сході, звідки здійснювалась переправа до Великобританії. Так ось, авантюрний власник Bentley Speed 6 Blue Train якось побився об заклад, що дістанеться від Лазурного Берега до свого бару у Лондоні швидше, ніж потяг прибуде Кале. І переміг!

— Цікава історія. А коли малюєш авто, про що тобі передовсім йдеться?

— Хочу створити легку для сприйняття й запам’ятовування картинку, яка заохочує до розглядання, справляє приємне враження та викликає позитивні емоції, проте водночас є прогресивною та оригінальною, тому постійно експериментую. Іноді хочу створити малюнок, котрий чинив би той же ефект, що й ілюстрації, котрі мене надихають, так, щоби зберегти його в теку «Обране».

102294638_265326631250701_8557774997874016256_n

— Як виникла ідея Lazarus’а як відновленого ЛАЗ’у?

— Історія з ЛАЗ’ами почалась у моєму дитинстві. Тоді це був для мене найбільш характерний автобус. ЛАЗ’и виготовляли у Львові, тому відчував певну гордість за рідну Галичину. У 2009 році я помітив на київській ретроавтовиставці бачений лише на фото автобус ЛАЗ 695 М, переобладнаний під кав'ярню. То був «Кофейбус», один із проєкту ретроавтодіяча та ресторатора Вадима Навроцького. Невдовзі почав із ним співпрацювати — створив ретроілюстрації для нанесення на кузови автобусів проєкту.

Привабливий футуристичний дизайн і комфорт ЛАЗ’ів йшли в ногу з прогресом. З плином часу перипетії сприяли погіршенню якості продукції та падінню попиту, завод збанкрутував. Ринкову нішу ЛАЗ’а зайняла нецікава й бездушна продукція. Тому, сподіваючись на матеріалізацію добрих замислів, я намалював кілька перспективних моделей для вигаданої марки Lazarus, яка за аналогією з біблійним Лазарем, є воскреслим ЛАЗ’ом для України майбутнього.

Кофейбус -Столичний-

— Власне, він як ілюстрація твоїх робіт — таке собі оживлене майбутнє старих машин. А от, як думаєш, що найкраще зі старого автопрому варто було б взяти в майбутнє?

— Раніше дизайн був добрішим.

Передня частина машини, наче обличчя, випромінювала позитив. Зараз в екстер'єрі стало більше злоби та брутальності. Зовнішній вигляд автомобіля впливає на психосоціальний клімат на дорозі — якщо я бачу авто з похмурим, сповненим ненависті анфасом — це спричиняє дискомфорт, морально давить. Як казав автомобільний дизайнер Chris Bangle, автомобіль — аватар, він відбиває суть власника. Судячи з засилля агресивних авто, більшість людей є саме такими. Але чи не саме авто часто підлаштовує власника під свої стандарти, провокуючи на їзду, сповнену неповаги до інших автомобілістів? Те ж стосується і кольорової гами — раніше вона була ширшою та позитивнішою. Зараз домінують нейтральні кольори — сріблясті, чорні, білі — через це трафік нагадує нудну однорідну масу.

Психіка беззаперечно позитивно реагує на посмішку й кольори веселки — хотілося б, аби дизайнери, проєктуючи автомобіль, брали це знання за основу — і темрява не зможе перемогти.

Alfa Romeo Montreal_1971

Анна Золотнюк

Фото та ілюстрації надані Юрієм Яготином