Шляхами журналіста Ле Ле від села Поручин до США (частина 1)

До читачів.

Сайт «Терен» продовжує публікацію матеріалів місцевого дослідника Назарія Наджоги під загальною назвою «Загублене Тернопілля». Назву ми обрали не випадково, бо віримо, що загублену річ колись та й можна віднайти. Так і з історією нашого краю. Є цікаві факти, які невідомі широкому загалу. Нашим читачам пропонуватимемо дізнатися більше про те, чим колись славилося Тернопілля, але зараз про це майже ніхто не знає. Дуже часто ми захоплюємося цікавинками звідусіль, а цими текстами ми хочемо звернути увагу на оригінальність того, що маємо під боком – в межах Тернопільської області.

Тексти в рубриці «Загублене Тернопілля» виходитимуть на сайті «Терен» щосуботи та щонеділі о 20 год.

Частина 1

Цього року виповниться 130-та річниця від дня народження Лева Сильвестровича Лепкого. Його в дитинстві кликали Льоньом. А в дорослому віці він свої твори підписував Ле Ле. Січовий стрілець, прозаїк, поет, художник, журналіст, композитор, драматург, видавець, директор санаторію, перший хто в Галичині проводив українські конкурси краси. Життя наймолодшого з Лепких насичене порохом зброї, гумором, піснями.

Якими були шляхи бережанського Ле Ле від дитинства до Першої Світової, від стрілецтва до журналістики, від директора санаторію до еміграції в США, про це йтиметься далі в дослідницькому репортажі.

Поручин і Жуків – храми дитинства

Невелике село Поручин Бережанського району знаходиться в долинах річки Золота Липа. Довкола хат височини Опілля, їх місцеві називають Валами. На схилі валу, назва якого Лиса гора, збудований однин із найстаріших храмів Тернопільщини –  дерев’яно-кам’яна церква Святої преподобної Параскеви Сербської. Спорудження церкви датується в Тернопільському енциклопедичному словнику 1410 роком.

Храм мало відомий на туристичних стежках, попри неймовірні навколо краєвиди. Святиню часто згадують в біографіях роду Лепких. Адже з 1879 по 1891 роки парохом Поручина був Сильвестр Теодорович Лепкий. Його почерк і записи можна побачити в метричних книгах цієї церкви.

Нижче в долину, на віддалі двохсот метрів є маленька 4-річна сільська школа. Її планують закривати на зовсім. А майже півтора століття назад  будівля була покоями і приходством пароха. Саме тут 7 грудня 1888 року народився його наймолодший син Левко.

Богдан Лепкий в «Казках мойого дитинства» описав, як виглядали садок біля хати в Поручині та околиці села:

«Вали, цебто спора того горба, що на нім стояв колись невідомий нам замок, належали до батька, як поручинського пароха. Паслися там наші коні і худоба, звідтам привозили парубки ріщя та пруття, бо на Валах росли всілякі корчі, найбільше ліщини та дикої рожі. Ліщина нам давала горіхи, а дику рожу викопував батько, пересаджував у Поручині коло хати, щіпив, і поручинська наша хата славилася такими рожами, яких ніде не було. На валах весною цвіли фіялки. А була їх там така сила, що ціла гора пахла…»

Зараз довкола школи не цвітуть троянди. Подвір’я чисте, прибране, садку нема. Школа наполовину вкрита глиняною черепицею, якій більше століття. Її друга половина – шифером. На стіні будівлі – меморіальна дошка з довговічного каменю. Вказує, що саме тут народився Левко Сильвестрович.

У 1891 році батько з дружиною Домною (з дому Глібовицька) і з дітьми переїжджають в село Жуків ближче до Бережан. Тут теж церква давня, дерев’яна. Стоїть на найбільшій вершині села – горі Хім. Церкву спершу звели в Нараєві, а згодом перевезли в Жуків. Дата спорудження – 1873 рік. Однак, Богдан Лепкий про неї писав у тому ж творі про дитинство, що вона можливо з сімнадцятого століття.

На металевій покрівлі храму вирізьблено: «Жуків 1928» і «Шумляни 1928». Шумляни Малі – це стара назва сусіднього села Підлісне, яке належало до жуківської парохії, але на той час своєї церкви не мало.

Проживали Лепкі неподалік церкви трохи вниз попри дзвіницю. Збережена їхня хата, яка в радянські часи слугувала селу дитсадком. Нині будинок стоїть пусткою поруч нового дитячого садка. Є старі фотографії, як виглядала хата Лепких, коли малий Левко в ній жив.  Помітні деякі відмінності у колишньому приходстві священика і теперішньому стані будівлі.

За спогадами Богдана Лепнкого, саме в Жукові Іван Франко, відвідуючи Сильвестра, почав писати свою знамениту поему «Мойсей». Разом з ним тоді приїхав у село письменник, доктор права, а згодом один з засновників Українських Січових Стрільців Андрій Чайковський.

У Жуківській загальноосвітній школі є музей родини Лепких. Відомий український художник сучасності з Бережанщини Олег Шупляк зобразив на картині цю зустріч.

– Це ще рання творчість Олега Шупляка. Тут він намалював батька Сильвестра, сам Богдан ніби вітається з Франком. А окремо стоїть Андрій Чайковський під грушкою. Ця грушка колись росла біля церкви і вважають, що саме там вони зустрілися і саме в тій розмові виник задум «Мойсея» – розповіла директор Жуківської школи, завідувач музею родини Лепких Марія Волощук.

Музей створений в 1995 році батьком пані Марії – Василем Подуфалим. Зібрано багато унікальних світлин та предметів, які належали родині Лепких. Однією з експозицій є вертепні іграшки Левка. Він їх виробив уже в дорослому віці, коли поринув в театральне мистецтво. Іграшки гротескно зображають Сталіна, Леніна і Дзержинського. Це оригінали. Де решту ляльок з вертепу наразі невідомо.

У 1901 році помер Сильвестр. Його могила в центрі жуківського цвинтаря. Сільське кладовище знаходиться на самісінькій вершині гори Хім.

Хоча жоден з родини Лепких в селі не проживає, його кам’яна могила завжди доглянута. Ростуть туї. А церква Івана Богослова досі виглядає так, ніби лише недавно там правив Літургію батько Лепких. Через дорогу стоїть нова.

Бережанська гімназія і таємна організація молоді

Бережанська гімназія на межі ХІХ–ХХ століть знаходилась, де зараз Ратуша. У дворі стояв гармидер через конюшню і людність. Перший поверх займали магазини, де здебільшого торгували євреї. Другий поверх – навчальні аудиторії.

Зараз на першому поверсі Обласний комунальний музей Богдана Лепкого. Велику лепту у створенні експозицій вніс племінник братів, меценат з української діаспори, Роман Смик. Як і в Жукові, заклад відкрили в 1995 році. Сюди ще повернемося.

В роки свого навчання у Бережанах Левко вступає в таємний гурток «Молода Україна». Це об’єднання українського студентства в Австро-Угорській імперії. Засноване у серпні 1899 року в місті Львові. Діяло товариство в усіх навчальних закладах Галичини і Буковини. Підпільники видавали свої часописи, зокрема і однойменну газету.

Польська влада активно відслідковувала учасників студентського руху. Адже молодь неодноразово організовувала демонстрації проти полонізації українських університетів. Наймасовішим страйком, в якому брало участь студентство, був страйк українського селянства в 1902 році. У тому ж році «Молода Україна» перестала існувати. Дались взнаки впливи різних політичних діячів, які намагалися використовувати студентів у своїх цілях.

Однак, вихованці підпільної організації вступали в «Сокіл», «Січ», «Пласт» і продовжували боротьбу і активну пропаганду українізації.

У 1907-му польські жовніри заарештували більше ста юнаків за організацію віча та походу львівськими вулицями зі співами «Не пора» і «Ще не вмерла». А найгучніший чин підпільників, через який налякалася вся Польща, це атентат над польським намісником Галичини Анджеєм Потоцьким. Його виконав уродженець Збаражчини з села Чернихівці Мирослав Січинський.

Серед цих підпільників діяв і студент Левко. У 1909 році він закінчує навчання в Бережанах, паралельно відвідуючи театральні студії Львова. Відтак, він їде поступати до Краківської академії мистецтв.  Але згодом повертається в  Львів і йде вчитися в університет спершу на теологічний, а потім на правничий факультет.

Будинок в селі Поручин, де народився Левко Лепкий. Нині тут початкова школа.

Меморіальна дошка Левку Лепкому на будинку, де він народився в с. Поручин.

Церква Святої преподобної Параскеви Сербської в с. Поручин. Спорудження храму датується 1410 роком.

Церква Івана Богослова в с. Жуків Бережанського району.

В середині церкви Івана Богослова.

Дзвіниця біля церкви в Жукові.

Колишнє приходство, де проживала родина Лепких.

Меморіальна дошка Сильвестру Лепкому та його синам на будинку, де вони проживали в Жукові.

Стара фотографія приходства в селі Жуків. Точна дата і автор світлини невідомі. Фотографія Знаходиться в експозиції музею родини Лепких в селі Жукові.

Картина бережанського художника Олега Шупляка. Одна з перших його робіт  знаходиться в експозиції музею родини Лепких в селі Жукові.

Вертепні ляльки Левка Лепкого. Там само.

Могила Сильвестра Лепкого в с. Жуків.

Вид на стару і нову церкву в Жукові на горі Хім.

Бережанська ратуша, де в ХІХ – в першій половині ХХ століття знаходилася гімназія. Тут діяв таємний гурток студентства «Молода Україна».