Солістка гурту «Ті, що падають вгору» розповіла про сенс життя

Вокалістка тернопільського гурту «Ті, що падають вгору», художниця, засновниця майстерні «Добрі Дрібнички», арт-директор кондитерської кав’ярні «КолЄжанка» Ольга Чіркова понад усе любить свободу.  Сьогодні ми дізнаємося, як творча й талановита жінка сприймає світ, її творчість – це свобода чи пута неволі і як через мистецтво можна пізнати світ.

– Олю, чи вірите ви у те, що можна текстом пісні передбачити чи й створити своє майбутнє?

– Я дуже вірю в те, що всесвіт чує наші прохання до нього і охоче їх виконує (а ще, якщо ми й дуже наполегливо його просимо), просто треба знати як просити. Тобто, пісня це те саме прохання до всесвіту. Ось як по-моєму це працює: я коли пишу текст, перебуваю в дуже сильному духовному збудженні, тобто моя енергія вже заряджає його. А потім, під час репетицій я повторю його 1000 разів, запишу і далі за мною його повторить ще 1000 людей хоча б по разу! Яку це має силу! Я раніше вже кілька разів помічала, що мої пісні можуть пророкувати моє майбутнє. Після цього я твердо вирішила писати тільки позитивні тексти, які пророкують щасливе майбутнє життя.

– Які емоції не можна передати словами, але можна висловити музикою?

– Ніякі емоції неможливо передати словами. Музика для цього і створена, щоб допомагати людям спілкуватися без слів. А пісня, то взагалі. Слова підсилені музикою торкаються до най-найпотаємніших куточків душі.

– Що для вас свобода?

– Я дуже свободолюбива. Мені потрібна хоча б ілюзія свободи, щоб я могла жити. Свобода – це можливість приймати рішення самостійно, помилятися, усамітнюватися. Робити те, що тобі для тебе потрібно в даний час.

– І те, і інше. Музика та творчість, з одного боку, дає можливість випускати на свободу свої емоції, знання. Ти відчуваєш себе вільним і отримуєш від цього задоволення, але потім є відчуття гострої потреби робити це ще і ще, віддача має бути більшою, вимоги від самого себе і від оточуючих зростають. Коли тобі не вдається цього виконати, з’являється почуття провини. Це – залежність.

– Якщо напруження емоцій з часом все збільшується, то чи може творчість руйнувати свого творця у такому випадку? 

– Думаю, – запросто. Все залежить від того, як сильно зациклюватися на цьому, на своїй творчості. І на собі творчій. На своєму досвіді я зрозуміла, що час від часу треба повертатися в реальний світ із своїх занурень у творчість, щоб нагадувати собі про те, хто з тобою поряд, які у них потреби і проблеми. Щоб побачити своє місце у світі. Тоді це допомагає втримати здоровий баланс між світом творчих фантазій і світом реальним.

– Чи є мистецтво інструментом пізнання Світу?

– Для таких як я тільки мистецтво і є інструментом. Через пісні, музику, народні ремесла. Якщо це до душі, хочеться побільше пізнати країну, народ, людину… навіть фільми. Я люблю психологічні драми. В них, мені здається, розкривається людська психологія, психологія стосунків. А якщо фільм ще й історичний, або з національними костюмами і традиціями – то взагалі, я «балдю».

– Я ще досі вірю в те, що маю зробити щось видатне, заспівати якийсь шикарний концерт, намалювати 100 кілограм гарних штучок. Думаю, що зміст мого перебування на цій землі – якомога більше любові подарувати людям. Через спів, через живопис, через дрібнички і просто через спілкування.

– Яку пораду ви б дали собі 25-річній? Чи актуальна ця порада була б зараз, коли вам 38?

– Порада одна і, на жаль, залишається актуальною й досі: бути сміливою, любити себе і вірити в себе.

– Що означає для вас реакція слухача?

– Реакція слухача – визначення моїй творчості. Знак – чи потрібні мої пісні людям. Слава Богу, поки що, по їхній реакції я бачу, що потрібні, і дуже. І це не може не тішити. Але це ж і породжує відповідальність за меседж, який від мене іде.

– Як думаєте, чому людям хочеться щось створювати?

– Думаю, людям хочеться створювати з багатьох причин, у кожного вони різні. Здебільшого – це бажання задовільнити свою цікавість: а як у мене вийде? Потім – ану, що скажуть люди? А взагалі, мабуть, сам кайф від процесу творення –  найголовніше.

– Музика гурту є легкою і скоріше фантазійною. Вона нам самим допомагає відволікатися від світських проблем. Зараз стиль, в якому ми граємо, охрестили інді-рок. Я – не проти.  Хочеться, щоб наша музика допомагала пережити людям тяжкі моменти в житті і давала надію на майбутнє. Бо віра в те, що все буде добре, дозволяє нам усім жити і тішитися життю.