Священик із Тернопільщини запевняє, що долі не існує
Дорогі в Христі брати і сестри! Господь Бог вручив людям десять заповідей, якими людина повинна знаходити дорогу до спасіння. Але, на моє переконання, достатньо виконати першу заповідь Господню, і не виникне потреби дотримуватись інших. Вона звучить так: «Полюби Бога свого всією душею своєю, всім серцем своїм», і «Полюби ближнього свого, як самого себе». На цьому тримаються весь Закон і пророки. І якщо людина виконає Заповідь цю ретельно, вона своїми діями вчинить гідне перед обличчям Божим. Бо є люди, які неправдиво розуміють виконання заповідей, і до таких звертається Іван Богослов: «Як хто скаже: «Я Бога люблю», та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить» (1Ів.4:20). Отже, люблячи щиро брата свого, ми тим самим любимо Бога. І якщо ми щирі, то братові нашому, якого любимо, як самого себе, ніколи і ніякої кривди не вчинимо. «Що ми любимо Божих дітей, дізнаємось із того, коли любимо Бога і Його заповіді додержуємо» (1Ів.5:2). Все пов’язано: любиш Бога — любиш ближнього, не любиш ближнього — не любиш Бога. Це аксіома Небес, пише vilne.org.ua.
До Ісуса Христа підійшов один книжник і каже: «Учителю, я піду за Тобою, хоч куди б Ти не пішов». А інший з учнів промовив: «Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати». А Ісус каже йому: «Іди за Мною і зостав мертвим ховати своїх мертвих» (Мт.8:19—22). Вислів «зостав мертвим ховати своїх мертвих» стосується мертвих духовно, бо вони нібито живуть у світі, а насправді через гріхи духовно мертві. Ідуть до гробу Господнього паломники, яким хочеться сказати слова ангела: «Ви шукаєте розп’ятого Ісуса назарянина. Він воскрес, нема Його тут» (Мр.16:6). Не гробу шукаймо, а воскреслого Спасителя. Бо ніде в світі нема храму Успення Ісуса Христа, зате безліч храмів Успення Пресвятої Богородиці, і жодного — Воскресіння Пречистої Діви Марії. Бо Христос воскрес із мертвих, як первісток серед покійних. А для того, щоб Діва Марія тілесно вознеслась на небеса, потрібно було, щоб і вона воскресла. А про таку подію Святе Письмо нічого не говорить.
Нагадаю також що, як стверджує книга «Повторення Закону» (34:5—6), Мойсей «похований у долині в моавському краї.., і ніхто не знає гробу його аж до цього дня». Такою була воля Божа, щоб із Мойсея не створили собі іудеї Бога. Доречно буде нагадати, що в час Преображення Ісуса Христа на горі Йому співслужили Ілля, який вознісся, та Мойсей, що був похований. Господь всьому дає Своє визначення, і якщо те визначення нам незрозуміле, значить, ми віддалилися від Нього. До братів-священнослужителів звертаюся із нагадуванням, якого великого дару довіри ми сподобилися. Але одночасно на нас це накладає подвійну відповідальність, а сан священика аж ніяк не може бути перепусткою до блаженного життя вічного. Треба, ой як треба ще потрудитися для його досягнення. Праця наша буде оцінена на небесах.
Дуже небезпечним для душі є твердження про «долю» людини, бо цю абсурдну новацію виплекали в «кабінетах» сатани — у пеклі. Ця неправда мала і має на меті спровокувати людство супроти Бога, бо, мовляв, ще людина не народилася, а в неї вже визначена доля. І це страшна неправда. Абсолютна правда та, що Бог дав своєму створінню вільний вибір і його вибір — це його вибір, а не Божий. Подумаймо: невже Господь, який створив ангелів добра, захотів, щоб ті ангели стали Його супротивниками? Невже досконалу людину, яка була частинкою самого Бога, Він планував віддати на служіння дияволу? Але подивіться, скільки людей у світі вірять в існування «долі». У той же час Господь пропонує себе, а не нав’язує. «Надійся на Бога всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся». І далі: «Мій сину, карання Божого не відкидай, і картання Його не вважай тягарем, — бо кого Господь любить, картає того і кохає немов батько сина свого!» (Пр. 3:11—12). Ще в одному місці мудрий Соломон навчає: «Не стримуй напучування юнака, — коли різкою виб’єш його, не помре: ти різкою виб’єш його, — і душу його від шеолу (пекла) врятуєш» (Пр. 23:13—14). Отже, Бог піклується про людину, щоб вона не потрапила до пекла. То як можна говорити про якусь долю? Якби вона існувала насправді, то Бог підкорив би всіх і все своїй волі.
Люди, дивлячись на неправду і зло, що панують у світі, часто запитують: «Чому Бог одразу не вдарить кривдників блискавкою і не спасе від неправди». Але при цьому забувають спитати самих себе, а чому мати не вбиває своє дитя, коли застає його за лихою справою? А потім, чому жоден господар не стане вирубувати сад, якщо він не дав урожаю, а з надією чекатиме наступного року. Гріх людський — це неврожайний рік для Господа, і Бог з надією тихо чекає, доглядаючи Свій сад. Дивно інколи буває, що Бог нас милує, що терпіння Його безкінечне, хоч нерідко Він очікує даремно, бо Юда залишається Юдою. Але скільки буває так, що той сад оживає, починає плодоносити і Савл стає Павлом. Бог все зробив для нашого спасіння, і від нас залежить, який шлях оберемо — Юди чи Савла.
Віруючі часто запитують про вічність, а ще — чи можливе явлення душ із загробного світу живим? І чи взагалі може бути якесь спілкування живих і спочилих? Церква навчає через Святе Письмо, що таке цілком можливе, і не є чимось неймовірним чи неправдоподібним. Із Євангеліє знаємо, що є зв’язок між духовним світом і земним. Люди спілкуються з ангелами уві сні чи наяву. Так архангел Гавриїл явився Діві Марії в Назареті наяву. Жінки мироносиці бачили ангелів у вигляді юнаків, а Йосифу Обручнику ангел двічі являвся уві сні. Юдеї вірили не тільки в явлення ангелів, а й у духів померлих. Ісус Христос утвердив цю віру, як безсумнівну правду. Він вчив, що духи, тобто душі померлих, не мають ні плоті, ні кісток. Апостоли, як їм явився воскреслий Ісус Христос, спочатку подумали, що це Його дух, вони не мали жодних сумнівів щодо можливості явлення духів. Євангельський багатій, зазнаючи пекельних мук, просив Авраама послати Лазаря на землю, щоб той застеріг братів його, аби і вони не страждали так, як він. Значить, багач вірив, що душі померлих можуть повертатися на землю, являтись людям, розмовляти з ними. Душі мертвих, звичайно, з’являються на землі з повеління і допуску Бога і лише для достойної мети. Але Бог дозволяє явлення померлих, у тому числі навіть святих, вкрай рідко. Тому треба обережно ставитися до всіх заяв і публікацій про такі явища. Завершити хочу запитанням: Господь нам приготував правдиву дорогу до спасіння та чи ми побачимо її?
о. Василь ЮЗЬВАК
с. Бабинці Борщівського району