Прогулянки Тернополем. Те, з чого складається присутність (фото)

М’який відблиск латунної кульки стовпця балясин, теплий колір кахлі, на котру лягає трикутник світла, вихоплюючи елементи візерунку, нашарування деталей на балясинах позаминулого століття, світло, що проходить через засклені стіни.

Із цих (і багатьох інших) деталей складається Тернопіль. Натрапляєш на них незаплановано та тоді, коли навмисне йдеш провідати улюблені. І щоразу вони захоплюють наче зненацька, бо ж залежно від пори року, часу доби мають інакший вигляд. Зрештою, вони теж змінюються.

Міста старіють, так само, як люди. Проте ось запитання, від якої саме людини починати відлік. Адже завжди буде той, хто бачить місто вперше, й для нього цей день буде відліком спостереження, і всі деталі будуть “як нові”.

Ця хитка позиція нового й старого глядача вможливлює місто різних реальностей — модерне й архаїчне водночас, протерте сотнями поглядів, і новісіньке, неторкане позирками.

Анна ЗОЛОТНЮК

Фото авторки