«Тепер я не боюся приймати глядача», – у тернопільському драмтеатрі масштабна реконструкція (фоторепортаж, відео)

Карантинні обмеження не для всіх мали негативні наслідки. Так, у тернопільському драмтеатрі відсутність вистав та глядачів використали із користю.

– Не буває зле, аби не вийшло на добре, – сміється директор-художній керівник театру Борис Репка. – Спочатку всі дуже переживали через відсутність репетицій та вистав, проте дуже швидко зрозуміли, що карантин – явище довготривале. Тому майже одразу, десь з перших чисел квітня, взяли ситуацію в свої руки й таки розпочали те, на що наважувалися роками – ремонт.

Зізнаюся, без карантину через постійні вистави та репетиції зробити настільки масштабне оновлення нам би не вдалося. Я навіть цьому радий. Не раз було, зустрічаю глядачів у фойє, посміхаюся усім, а про себе думаю: «Аби вони швидше йшли до залу, аби тільки не дивилася на ту страшну підлогу, потріскані стіни». Тепер вже цього не буде. Тепер я не боюся приймати глядача.

– Про які саме оновлення йдеться?

– В першу чергу, це – повноцінний ремонт сцени. Нам уже вдалося вирівняти підлогу, оновити рухомі механізми. Наразі чекаємо завершення процесу висушування деревини для встановлення верхнього шару покриття.

Уже реставровано вхідні двері. Усі вони вмонтовані, залишилося підбити планки. Оновлено касу. У фойє біля каси встановлено плитку, побілено стіни. Відбувається ремонт закулісної сцени на першому та другому поверхах.

Це той обсяг роботи, який при звичному графіку виконується три-чотири роки. З боку здається: «та скільки там того ремонту». Проте для театру суть навіть не в обсязі, а у відсутності часу. При постійних репетиціях – ні велика ні мала сцени у нас не бувають вільними ні годину майже від 7 ранку до 11-12 ночі – та виставах, коли повно люду, просто немає змоги щось робити, а тим паче – слідкувати за якістю виконаного.

– Що у цьому ремонті найважче?

– Напевне, знайти майстрів, які взялися реставрувати двері із багатою кількадесятилітньою історією. Для нас було важливо не лише їх оновити, але й зберегти автентичність. Не кожен майстер хотів братися до роботи.

Найважче також ремонтувати сцену. Особливо – рухомі механізми.

Під час карантину складно закупити усі матеріали, оскільки багато будівельних магазинів від початку обмежень не працювали. На щастя, зараз це залишилося позаду.

– В яку суму театру обійшовся ремонт?

– Важко зараз назвати точну цифру, оскільки наразі ми вкладаємо тільки в матеріали. Загальні підрахунки я робитиму вже після завершення – у серпні-вересні. До того ж, насправді все це вдалося лише завдяки небайдужим людям, друзям, зокрема, фірмі «Терком». Вони не просто ремонтують якісно, а ще й роблять це в борг. Ймовірно, виплати триватимуть аж до кінця року, коли з’явиться глядач та кошти від проданих квитків.

Орієнтовно, уся вартість – близько мільйона гривень. Ремонт коридорів – 200 тисяч з роботою, лише матеріал для вирівнювання сцени – 70 тисяч. А матеріалів та роботи ще дуже багато і за все треба платити.

– Чи є якась підтримка від держави, меценатів?

– Ми дуже вдячні обласній раді за виділені кошти на заміну вікон, дверей та перекриття даху. Також частково були виділені кошти на оновлення пожежної сигналізації. Однак наразі фінансування для подальшого ремонту немає.

Щодо меценатів – їх небагато. Та й кошти незначні, проте для нас дуже важливі, за що їм вельми дякуємо. З їхньою допомогою ми проводимо незначні ремонти, але переважно – усе йде на постановку вистав, костюми, декорацію.

– Що ще є в ремонтних планах?

– Першочергово – завершити розпочате. Частину робіт, як от фойє, ми подужаємо до 1-го липня. Сцену плануємо довершити на початку серпня. Для всього іншого у нас часу до вересня. Надіємося, тоді завершиться карантин та розпочнеться театральний сезон.

У планах також ремонт гримерок. Але це навряд чи розпочнеться цьогоріч. Такі роботи можуть виконуватися будь-якої пори, навіть, коли є творчий процес.

Мене дуже тривожить пожежна безпека театру. Ми вже оновили сигналізацію, проте перегнила вся система водопостачання. Зараз я звертатимуся з офіційним листом до обласної ради, депутатів для виділення коштів на ремонт пожежної безпеки. А це – 700 тисяч гривень, які нам дуже необхідні. Звісно ж, старатимемося зібрати частину суми самостійно, проте наразі це неможливо.

– Чому ви навчилися за час карантину?

– Будь-яку ситуацію, навіть якщо вона здається поганою, слід приймати із позитивом. Не варто бути агресивним. І це не тільки щодо когось, але й стосовно себе, стосовно власних думок. Карантин – це як момент перевороту, до якого ти не готувався, а він таки настав.

Особисто мене коронавірус навчив підтримувати людей, незалежно від того, знаю я їх, чи ні. А також змусив переосмислити все те, що було.

Попри значні втрати актори, режисери не покладають рук та вже готуються до театрального сезону. Детальніше читайте на «Терені» згодом.

Фото, відео авторки