«Тернопіль  –  це Львів, але без туристів» (фото)

Ростислав Кузик та Поль Бєрковіц вже вдруге виступили на поетичній молодіжній сцені мистецького фестивалю «Ї». Поети раніше брали участь у Тернопільському фестивалі та згодом мали тур Україною з проектом «Стихійні». Відвідавши не один фестиваль, переконують, що «Ї» - найдомашніший.  Почуваються тут краще, ніж будь-де, атмосфера  дуже припала хлопцям до душі.

-Коли приїжджаєш на якісь фестивалі декілька раз підряд, вперше - то просто в захваті, а потім з наступними роками стає менш цікаво. Але не тут! Ми приїхали вдруге і планка стає вищою кожного разу, – розповідає Ростислав Кузик. – Вже були роздуми переїхати сюди. Обираючи між Івано-Франківськом і Тернополем, я обрав «Файне місто». Тернопіль – це по суті Львів, але без туристів.

За словами Поля Бєрковіца, фестиваль  «Ї» –  як перегляд фільму, коли ти вже не дивишся на навколишню атмосферу, а помічаєш якісь деталі, їх дійсно дуже багато і вони прекрасні:

- Для мене особисто, важливим є саме спілкування між людьми, обмін досвідом, думками, навіть, доторками і обіймами, які виникають в результаті літературних заходів.

Тернопіль, як вважають хлопці, викликає до себе довіру і прив’язаність. Сюди, на їхню думку, легко приїжджати і важко повертатися в рідне місто. Великою перевагою Тернополя, порівняно з тим же Львовом, вважають озеро.

-Наявність ріки чи озера в місті дуже важлива. Напевно, поїдемо до Львова «копати» свій став, – жартують львів’яни.

Кумирами в літературі вважають поетів і письменників, які ніколи не потрапляють на фестивалі, бо вони або мертві, або старі й живуть десь далеко та залишаються поза зоною таких подій.

-Такого чомусь немає на тому самому «Книжковому арсеналі», на «Форумі видавців», а тут можеш піти в зал, слухати якогось автора зі сцени, а потім просто з ним вийти і говорити біля локації. За межами зали всі люди стають «одним цілим», немає розподілу на слухача і автора. За межами залу це все одні люди, які перебувають в рамках мистецтва і спокійно говорять на теми не лише літератури, – ділиться Ростислав. – Ми не з  тих авторів, які пишуть про актуальні події. Зосереджуємось здебільшого на внутрішніх речах і вони не конче можуть відбуватися в теперішньому часі. В мене багато текстів народжуються з інших вимирів: вимір сну, роздуми, які власне потім виходять у вірші, тематика смерті, перехід, зміни координат, задзеркалля. Поет є своєрідним  посередником між кимось і читачем.

Для Поля Бєрковіца ж віршем є людина, яка «йде на вас» у вузькому приміщенні, врізається і ви мусите на неї відреагувати:

– Для мене прихід вірша - це процес спостереження за тим, що відбувається навколо, допоки погляд не зупиниться на якомусь об'єкті. Цей об'єкт, а точніше гра з ним і є віршем.

Зараз хлопці працюють у власному літературному об’єднанні «Грань» та тішать свого слухача новими поетичними доробками.

Фото Аліни Сторож