Тернопільщина сьогодні згадує загиблих Героїв (фото)
Трьох бійців, що загинули 20 січня 2015 року в районі ДАПу та Бахмутської траси поминають у Білокриниці, Великій Луці та Діброві, повідомляє Ato.today.
В’ячеслав Олександрович Мельник (позивний «Анчоус») народився 11 грудня 1988, с. Сєвєрний Усть – Янського району Якутії (РФ) — український військовий, навідник зенітно-артилерійського підрозділу 3-го батальйону 80-ї окремої аеромобільної бригади.
Загинув 20 січня 2015 у боях за Донецький аеропорт від крововтрати, численних проникаючих вогнепальних поранень грудної клітини та живота.
20 січня група на 2-х БТР рушила забрати поранених до АД. В умовах щільного туману, за відсутності зв’язку — «глушили» терористи — десантники на БТР-ах потрапили у засідку. Під час бою БТР, в якому В’ячеслав здійснював штурм з іншими військовиками, врізався в будівельні конструкції аеропорту та вибухнув.
Поховали бійця 28 січня 2015 року.
За особисту мужність і героїзм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, В’ячеслав посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
«За службу Україні», відзнака голови Тернопільської обласної державної адміністрації (2016)
Матір Славіка на своїй сторінці у Facebook розмістила допис (вірш), написаний в пам’ять сина.
Іван Васильович Вітишин (позивний «Тесть») народжений 14 вересня 1976 року у селищі Велика Лука Тернопільського району, Тернопільської області – український військовий, старший сержант 80-ї окремої аеромобільної бригади.
Поранений 19 січня 2015 в новому терміналі аеропорту Донецька. Помер 20 січня (в ніч на 21 число). Вже відходячи у кращий світ Іван тримав у руках іконку та фотокартку із зображенням його дітей…
Рідні Івана впізнали його на фото загиблих у терміналі українських героїв, які оприлюднили російські бойовики 22 січня.
- Він був дуже доброю людиною, завжди поспішав на допомогу! В першу чергу жив для інших, всюди бігав, всюди поспішав! – згадує мама Івана, – Був прикладом для молодих. Завжди відважний і мужній!
- Я не буду ховатись за плечі інших!, – казав Іван, ідучи на війну.
«Сват» – такий позивний отримав чоловік від побратимів, бо всі набивались до нього в зяті, оскільки мав трьох доньок… трьох чудових дівчаток! Мав Іван силу ніколи не жалітись, жодного разу не нарікав на умови. Він казав, що все добре, що все нормально. Лише зараз про це починають говорити.
-Я каву п’ю, мамо!, – казав він. А насправді бурульки заміняли гарячий напій, – згадує матір загиблого.
За особисту мужність і героїзм, проявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Орден «Народний Герой України» (2016)
«За службу Україні» – відзнака голови Тернопільської обласної державної адміністрації (2016)
Василь Васильович Борисевич народився 4 січня 1969, с. Діброва, Збаразького району, Тернопільської області. Український військовий, сержант 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів).
20 січня 2015, коли почався наступ бойовиків на блокпост № 31 на Бахмутській трасі поблизу смт. Фрунзе (Луганська область), Василь схопив гранатомет, щоб поцілити в танк, але зброя не спрацювала. Тоді він почав стріляти з автомата, тут у нього й поцілила куля снайпера, яка пробила легені. Побратими відтягнули пораненого до бліндажа, але коли зняли бронежилет, пульсу вже не було. Обгоріле до невпізнання тіло Василя знайшли пізніше на тому ж місці. Рідні три місяці шукали його і сподівалися, що Василь живий. Але ДНК-експертиза підтвердила його загибель.
Поховали бійця 24 квітня у селі Мала Снігурівка Лановецького району на цвинтарі, біля церкви. Чин похорону відправив архієпископ Нестор спільно з вісімнадцятьма священиками.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі (4 червня 2015 року, посмертно).
Отримав орден «За Україну, за її волю» Спілки бійців і волонтерів АТО «Сила України» — за мужність, самовідданість та зразкове виконання службових обов’язків, проявлені в боротьбі за незалежність України під час проведення АТО на Сході України (посмертно).