Тернопільські огорожі, крізь які проросли дерева (фото)

Не знаю, як вас, а мене таке співіснування органіки та неорганіки дуже хвилює. 

Передовсім тому, що це цікаво візуально. По-друге, про таке співжиття можна довго рефлексувати — чи говоримо про залежність, чи, можливо, про те, що волю до свободи не спинити, чи ж про те, що нас формують обставини? А, можливо, не варто заганятись і просто розглянути це як дерево, котре вросло у паркан? Ну ні, так дуже просто. 

Власне — можливо, ці фото про те, що не варто шукати прямих шляхів, а йти в обхід? 

Анна Золотнюк