Тернопільські правоохоронці вирушили у зону операції Об'єднаних сил
Повернутися додому живим й неушкодженим, дбати про безпеку свою та товаришів, підтримувати один одного під час несення служби - головна настанова керівника поліції Тернопільщини Олександра Богомола. 31 липня у зону проведення операції Об'єднаних сил вирушили бійці роти патрульної служби поліції особливого призначення «Тернопіль».
- Там ви вже не чужі люди, там наші люди і вони повинні бачити взірець Західної України, взірець Тернопільщини у поведінці та у відношенні до людей.
На чергову двомісячну планову ротацію вирушило тридцять бійців особового складу, пише «Досьє 102». Одинадцять з них нестимуть службу в зоні проведення операції об’єднаних сил на Донбасі вперше.
- Перед ротацією провели їм двотижневі курси по вивченню нормативної бази, практичні дії особового складу, під час екстремальних ситуацій, під час несення служби на блокпостах, з огляду транспортних засобів, заняття з домедичної та вогневої підготовки, - розповів Микола Чумакевич - заступник командира роти патрульної служби поліції особливого призначення «Тернопіль».
Подякував за мужність та роботу бійцям роти «Тернопіль» голова області Степан Барна. Він пишається тим, що поліцейські нашого краю свого часу були одними з перших, хто вирушив на схід боронити цілісність українських кордонів і став на захист нашої держави. Хлопці перебували в найбільш складних місцях Донбасу, там, де українські громадяни найбільше потребували допомоги.
- 34 ротацій - це добрий показник довіри до нашого батальйону «Тернопіль» і до нашого Головного управління Національної поліції в Тернопільській області. Я дякую вам кожного разу, коли ви здоровими від'їжджаєте і здоровими повертаєтеся. Хочу окремо подякувати всім родинам, дітям, дружинам, батькам, бо їхня моральна підтримка - це найважливіше, що ви маєте відчувати.
Підтримати бійців перед далекою дорогою до Азовського узбережжя прийшли дружини, діти, батьки, друзі та родичі правоохоронців. І хоча більшість з спецпризначенців їде на Донбас не вперше, близькі не приховували свого хвилювання, але бажали одного - повертатися додому живими.