Тернополянка навчає любити сучасне мистецтво
Тернополянка Олександра Стопник — організатор фестивалю «АрТЕРвізія», куратор і організатор мистецьких проектів. З нею поспілкувалася про цьогорічну «АрТЕРвізію», особливості культурного менеджменту в Тернополі та сучасне мистецтво.
— Розкажіть про специфіку організації культурних подій у місті.
— У нас є великий простір для діяльності. Багато незайнятих ніш, тому, організовуючи першу «АрТЕРвізію», зібрала відомих графітерів з різних міст України, щоби представити це мистецтво тут, зробити його ближчим тернополянам.
— Які найголовніші уроки минулого фестивалю?
— Передовсім зрозуміла, що не варто брати все на себе — організувати одній фестиваль дуже складно. Тому краще менше й тихіше. Збагнула, що, якщо всі роботи погоджені офіційно, то не варто перейматися думками окремих людей — завжди знайдуться ті, котрим щось не подобається. Минулого фестивалю підібрали дуже різні малюнки, щоби кожен знайшов собі роботи до вподоби, і завжди були ті, котрим щось не подобалося.
До речі, «АрТЕРвізія» це не тільки фестиваль. Це також цикл інших культурних заходів. Наприклад, у її рамках відбувалася виставка сучасного вуличного мистецтва, створили Алею вишиванок у центрі Тернополя. Ми працюємо для людей різних вікових категорій.
— Якою буде цьогорічна «АрТЕРвізія» та коли її очікувати?
— Провести фестиваль плануємо в серпні. Цьогорічна «АрТЕРвізія» буде іншого формату, ніж попередня. Найбільшу увагу приділимо фільмам. Наразі підбираємо короткометражки про сучасне мистецтво, запрошуємо їхніх творців, котрі розповіли б про свої роботи. Плануємо також завершити деякі графіті, які почали малювати минулоріч.
— Фестиваль показав, що інтерес до сучасного мистецтва є, але не всі його сприймають. Як на вашу думку його популяризувати?
— Експозиції державних інституцій у місті зазвичай організовують для середньостатистичної більшості — власне тої частини, котра й не ходить на виставки, а нове та сучасне зазвичай не представлене. А якщо говорити про, наприклад, «Бункермуз», де такі твори представляють, то варто зауважити, що ці виставки збирають досить вузьке коло глядачів.
Усе складається так, що пересічній людині сучасне мистецтво далеке та невідоме. А те, що невідоме, зазвичай чуже. Вважаю, треба робити відкриті виставки, представляти твори у міському просторі.
Саме тому під час «АрТервізії» митці створили графіті в різних точках Тернополя, — це, як на мене, вдалий формат. Часто було так, що спочатку люди не розуміли твір, потім цікавилися ним, спілкувалися з митцями, а відтак приходили до художників, приносили борщик, і казали які вони молодці, бо врізноманітнюють сірість. Не можна не помітити мистецтво у відкритому громадському просторі, не реагувати, не взаємодіяти з ним. Так починається цікавість, діалог. Це освітній процес. Він проходить, можливо, повільно, але має добрі результати. Мені здається, саме таким чином — не нав’язуючи мистецтво, а показуючи його в різноманітті, формується загальна культура. Люди перестають «боятися» сучасного мистецтва, коли бачать його, коли спілкуються з митцями, коли починають реагувати на нього. Бо реакція на роботу — позитивна чи негативна теж важлива. Вільне висловлення думки, спілкування з митцями — крок до того, щоби подолати упередження.
— Чи не планували проведення курсів чи лекцій про те, як розуміти мистецтво?
— Плануємо запустити програми для знайомства з мистецтвом, але поки це не визріло в окремий проект. Зрештою, освітній напрямок має фестиваль «АрТервізія» — як минулого року, так і цього буде нагода поспілкуватися з цікавими митцями.
Анна ЗОЛОТНЮК