Тернополянка розповіла про свою подорож до Польщі (фото)

Журналістка ТЕРЕНу нещодавно відвідала Перемишль. Поїхала вона туди не як усі – на закупи, а просто подивитися місто. Дівчина розповіла про ввічливість поляків, кількість українців у Перемишлі та неймовірні черги на кордоні.

Рішення перетнути кордон журналістка прийняла за два дні до поїздки. Вона подзвонила до своєї подруги та запитала: «Ти не хочеш поїхати у Польщу?» на цю авантюру та відразу погодилася. А далі розпочалася підготовка: підшукати хостел, знайти не дорогі квитки, вирішити, що відвідати і куди піти, де краще купувати валюту та багато інших запитань, що виникають у людей, які вперше покидають Україну. Коли вже все було підготовлено, дівчата переживали, чи пропустять їх узагалі через кордон, адже вони їхали без візи, а з біометричним паспортом, тому дістатися Перемишля вони вирішили потягом. Вартість квитка із Тернополя у другому класі Інтерсіті – 273 грн.

- Дорога тривала близько чотирьох з половиною годин, 30 хвилин із яких ми простояли на кордоні. Спочатку до нас підійшли українські прикордонники, а потім і польські митники. Вони подивилися на документи, сумки та без проблем поставили штампи у наших паспортах. Приїхавши у Перемишль, ми не прийшли у велике захоплення, а навіть трохи розчарувалися. Адже всі говорять Європа.. Європа. А містечко нічим не відрізняється від нашого Тернополя, хіба що люди добріші.

Дівчата відразу заселитися в хостел. Це було найдешевше житло, яке вони знайшли в інтернеті: 80 злотих на двох, тобто, це близько 600 грн. Залишивши речі в кімнаті, пішли гуляти містом.

- Там дуже багато церков і всі вони настільки неймовірні, що нашому захопленню не було меж. Причому, кожен кожен храм був чимось особливий: в одному – величезні колони, в іншому – кольорові вітражі. Взагалі, Перемишль нагадує Львів, просто в міні-версії.

За словами туристок, великим мінусом цього міста стало те, що практично всі заклади харчування, музеї та інші місця, які вони хотіли побачити, після четвертої години були просто закриті, а саме місто перетворилося на пустку.

- Але ми вирішили не сумувати, накупили собі смаколиків, до речі, ціни в магазинах на продукти там значно дешевші, прогулялися нічним містом, та пішли до річки Сени, яка ділить Перемишль на дві частини.

На наступний день подорож дівчат продовжилася, вони відвідали ще декілька храмів, завітали в славнозвісний перемишльський замок (цікаво те, що квитки у всі музеї у вихідні виявилися безкоштовними) та пішли на закупи.

- Побувати у Польщі і нічого не привезти додому? Я була здивована, що продукти, які в нас коштують 20, 30, 40 грн, там можна купити за 10-15 грн, а речі побутового вжитку іноді і втричі дешевше. Тому ми з накупили смаколиків додому і пішли в єдиний заклад харчування, який ми ще застали відкритим та тій вулиці.

У Перемишлі дуже багато українців – чи не половина міста. Тож якщо розмовляти із місцевими мешканцями українською мовою, вони все прекрасно розуміють.

- У кав'ярні у центрі міста ми зустріли хлопців із Хмельницького, вони там працюють уже більше року. А в хостелі, в якому проживали, зустріли людей з Тернополя, Хмельницького та Києва.

Однак найгірше чекало на дівчат попереду – дорога додому і перетин кордону. Хто хоча б раз перетинав кордон, то знає про неймовірні черги

- Ми простояли на кордоні близько п'яти годин, хоча водій, з яким їхали, сказав, що це мало. За його словами, він стояв у черзі неодноразово і по 12 годин.

Загалом, я дуже задоволена поїздкою. Подорожуйте частіше, пізнавайте світ та насолоджуйтесь кожною миттю.