Тернополянка створює унікальні картини на металевих пластинах, лінолеумі та дереві (фоторепортаж)

«Терен» уже писав про неймовірну Настю Тімофеєнкову. Дівчина за технологією литого паперу виготовила унікальну в Україні книгу. Однак на цьому таланти юної мисткині не закінчуються. Так, одним із захоплень Анастасії є техніка офорту - створення гравюр на міді, латуні та цинку.

- Зі станковими техніками я ознайомилася у Львівській академії друкарства ще на третьому курсі. Зізнаюся, спочатку усе вдавалося важко, оскільки робота дуже кропітка, займає багато часу та сил, зокрема моральних, - ділиться Настя. - Однак з часом це настільки полюбилося. Особливо - техніки офорту, класичної ліногравюри та ксилографії. Взагалі, дивлячись на своїх одногрупників та викладачів, можу впевнено сказати: ти або закоханий в це мистецтво, або ненавидиш його. Золотої середини тут не дано.

Щодо самих технік. Якщо коротко, офорт - це виготовлення гравюр на металі за допомогою спеціальних лаків, кислот; ліногравюра - передача зображення на лінолеумі; ксилографія або дереворит - те ж саме, але на дереві. Дві останні, як на мене - найлегші, оскільки для роботи використовуються власне сировина та приладдя для вирізання зображення. А от з офортом все по-іншому.

Незвичне гравюрування настільки полюбилося Анастасії, що за кілька років дівчина створила кілька десятків картин.

- Я не рахувала їх точну кількість, оскільки багато робіт вдома, ще кілька - в академії. Та й навіть якщо пробувати підрахувати - навряд чи це вийде. Оскільки бували часи, коли за місяць створювалося 3-4 офорти, а інколи - 7-10 за рік.

Як уже зазначала мисткиня, техніка досить кропітка та важка у виконанні, оскільки вимагає відповідних матеріалів та спеціально облаштованого приміщення.

- На жаль, відколи розпочався карантин, я вдома, у Тернополі. А оскільки, усі матеріали, кислоти в академії, то займатися улюбленою справою мені наразі не вдається.

Процес створення одного офорту займає від кількох днів до тижнів, залежно від розміру та деталізації.

- Тут все по-різному. Процес виготовлення починається з підбору металевої пластини (мідь, цинк, латунь) завтовшки 0,3-0,4 міліметри. З цим - суворо! Основу слід відшліфувати, пополірувати, заокруглити торці, знежирити. Після просушування вся пластина покривається офортним лаком. Від його якості та правильного нанесення залежить подальша доля зображення, чіткість, деталізація.

Після нанесення лак необхідно закоптити. Для цього використовується звичайна свічка. Зізнаюся, процес доволі кумедний. Тільки уявіть: підвішені маленькі пластинки, біля яких годинами стоїть людина зі свічкою.

Після коптіння на пластину тонким контуром переноситься попередньо заготовлений ескіз. І вже потім голкою чи іншим гострим предметом малюнок поглиблюється, деталізується.

Коли робота готова, пластина відправляється у спеціальну завчасно розведену кислоту. Тут треба бути максимально обережним, аби не викликати алергічну реакцію чи не отримати опіки! Сама пластина травиться (окислюється - прим. ред.) до 40 хвилин. За цей час малюнок набуває глибинності, тоді як замальована лаком пластина не піддається реакції.

Загалом, якщо не вдаватися у деталі й казати узагальнено, офорт - це зняття попередньо нанесеного лаку.

Як виявилося, малюнок на металі, дереві та лінолеумі - це не кінцевий результат.

- Це я виготовляю пластини вже як повноцінний творчий продукт. Загалом, такі зображення використовуються для тиражування способом глибокого друку. Так, одна пластина може перенести фарбу близько 400 разів.

Наразі всі роботи дівчини зазначеними техніками - винятково картини. Однак мисткиня замислюється над створенням незвичних прикрас.

Про це і не тільки читайте на «Терені» згодом.

Фото надані «Терену» Анастасією Тімофеєнковою