Тернополяни можуть скористатись порадами від блогерки, щоб відгородити школяра від образу «невдахи»

На що варто звернути увагу під навчання в українських школах, щоб діти не вподобали образ «невдахи», радить львівська блогерка Мирослава Колос на сайті zbruc.eu. Найголовнішим недоліком вона називає цькування після помилок.

Цей запис у блозі за 4 доби після публікації поширило  понад 1,5 тисяч користувачів Facebook.

- «В університеті ти маєш право перездати, відпрацювати, а у школі — ні. Ти не маєш права помилятись. Інакше тебе спишуть, ти станеш об’єктом цькування, »булінгу«. Зрештою ти виростеш або пофігістом, або невдахою», - вважає автор. – І це — життєва дідовщина. Мене били, і я буду бити. Мене ніхто не розумів, тому і я не хочу тебе розуміти. Як можна навчитись без помилок? Я от зараз пішла на сальсу і танцюю, як вмію. А не вмію я зовсім. Уявіть собі, як буде змінюватись моє ставлення до тренера, до себе, до сальси, якщо за неправильні кроки мені писатимуть зауваження, викличуть мою маму, скажуть, що я незграба, не стараюсь, розсіяна на занятті.

Такий підхід накладає відбиток на певну дисципліну, що надалі  дає погану асоціацію на таке заняття.

- Я думала, що ненавиджу спорт, бо вважала, що спорт — це фізкультура, - продовжила Мирослава Колос. - Мене зламали. Мене водили в музичну школу через силу, як вимагали їсти молочне в садочку. Я думала, що музика — це сольфеджіо. Мене зламали.

За висновками блогерки, у школі та в домі мають давати шанс спробувати ще раз.

- Є безліч випадків у житті, коли ти не знаєш, як повестись, - додала вона. - Тоді пропоную вмикати режим «Я в теперішніх обставинах» і, наприклад, до чужої дитини на зупинці віднестись так, якби ти хотів, щоб до твоєї віднісся хтось чужий на тій самій зупинці. Нарваному підлітку відповісти так, якби ти хотів, щоб хтось дорослий відповів тобі, коли ти був нарваним підлітком. Підтримати, захистити, обгородити, а не зламати. Чи перефарбувати, бо так має бути.

Фото з відкритих джерел