Тернополяни на літніх канікулах можуть допомогти дітям позбутись шкідників сприйняття

Літні канікули – найкращий час для закладення правильної парадигми в сприйнятті учнів. Безперечно, це може відбуватися і у процесі навчання, але краще полегшити такий період, пропрацювавши це під час відпочинку в спокійній атмосфері. Ключову роль у житті школярів у цьому випадку відіграють батьки, які можуть подбати про зміцнення стосунків у сім’ї, що допоможе позбутись дитині шкідників сприйняття.

Загалом, перешкоджати процесам сприйняття і мислення можуть певні неусвідомлені звички і неправильні думки. Про таку проблему в ранньому віці говорить психологиня Наталія Гаєвська:

– Чи зустрічалися ви з проблемою того, що дитина гризе або обламує нігті, крутить різні предмети в руках, смокче пальці чи куточки одягу, висмикує волосся на голові? Смоктання пальців (куточків одягу, в більш дорослому віці – куріння), кусання та обламування нігтів, висмикування волосся – симптоми, на перший погляд схожі, але мають, зовсім різну причину. По-перше, це не просто «шкідливі звички, які дитина переросте з часом» – це невротичні дії, часто абсолютно не усвідомлювані, далеко не завжди контрольовані (особливо у дітей, у яких вольові центри ще не сформовані). Дитина це робить не спеціально, щоб позлити батьків. По-друге, за кожною такою дією є більш глибока причина і поведінка дитини – лише наслідок, її спроба соматично, через своє тіло позбутися надлишкової напруги, що є в ній всередині. До прикладу, смоктання виникає через травми під час оральної фази розвитку дитини. Якщо у період цієї першої фази розвитку малюк не відчув прихильності та близькості, то надалі і в дорослому віці може відбуватись пошук заміни цієї потреби – смоктання пальця, олівця, також використання куріння у цих же неусвідомлених цілях. Це відбувається тому, що напруга завелика, переважно коли у сім’ї відсутня ніжність, є гіперопіка, також часто це реакція на насилля або на те, що хтось з батьків покидає сім’ю. Лікується це визначенням джерела невротизації, а далі іграми з обіймами, зниженнями вимог, проявами уваги, масажами, проведенням часу у басейнах, за готуванням їжі.

Також у дітей можуть бути звички самопошкодження. І часто на уроках вони сильно і тривало заламують собі пальці або нав’язливо торкаються лиця. Тут причина інша - Саме через такі дії дитина символічно проявляє невисловлені емоції та почуття до батьків, які вона боїться показати їм, також це свідчення самоїдства та надконтроль через такі ж реакції та надмірні вимоги батьків.

Психологиня радить у таких випадках наступне:

– Почніть з себе, знизьте тиск на дитину. Часто це про те, що дитина не може проявити агресію до батьків через страх бути покараною чи відкинутою. «Я хочу вкусити тебе, але кусаю себе, бо боюсь твоєї реакції» – ось що б могли сказати її дії, якщо їх вербалізувати. Зніміть з дитини відповідальність за свої почуття і свою нереалізованість. В неї своє життя, у вас своє, вона не зобов’язана компенсовувати те, що не доотримали, чи не зробили ви. Дозволяйте, не засуджуйте і вчіть говорити «ні». Дозволяйте говорити «Моє!». Стимулюйте робити дитині самій вибір і заохочуйте цей вибір. Підтримуйте її починання, не критикуючи і не знецінюючи, якими б дивними та кумедними вони вам не здавалися. Розповідайте про свої власні помилки та промахи зі сміхом і гумором. Самі дозволяйте собі дуріти і радіти. Наші діти є продовженням нас, вони як ніхто репрезентують ті стосунки і тенденції, які є всередині сім’ї чи навіть в цілій родині. Часто стається так, що своєю проблемною поведінкою вони ніби «сигналізують» про наші власні витіснені, приховані почуття та емоції, «переживаючи» їх за нас, намагаючись «врятувати» нас. Тож у випадку, коли дитина поводить себе так, слід поставити запитання: «Що чи кого так хочеться повернути? І чому? Наскільки це можливо?», «Кого хочете покарати? Чи дозволяєте собі говорити про те, що не подобається?», «Ви самоїд? За що себе їсте?».

Тож дитині, яка має проблеми із нав’язливими діями, слід допомогти позбутись їх, адже це шкідники правильної роботи нервової системи для рівномірного сприйняття. Більше того, можна попрацювати над викоріненням психосоматичних захворювань дитини, які будуть уповільнювати навчальний процес. Інколи причиною хронічних хвороб є саме конфлікти в сім’ї, пояснює Наталя Гаєвська. Це коли дитина зрозуміла, що під час її хвороби батьки перестають сваритись і думати про розлучення. Тоді вона підсвідомо періодично починає проявляти слабкість і в результаті хворіє. Тому батьки повинні зміцнювати свої стосунки за рахунок розвитку своєї особистості, тим самим дати дитині комфортне і безпечне середовище, у якому не хочеться хворіти, а пізнати цей світ, здобувати знання, творити і працювати на уроках на повну силу.

Фото з відкритих джерел