Ця теребовлянка знає, як вишити щастя (фото)
Ольга Сорожкевич із Теребовлі вже п’ять років займається мікровишивкою. «Чим дрібніше малюнок і більше кольорів — тим сильніше подобається його вишивати, бо ж тоді картинка виходить, як жива», — каже майстриня.
Пані Ольга розповідає, що від звичайної мікровишивка відрізняється тільки розміром стібка.
— Її також називають петіт-пойнт, що можна перекласти з французької як «дрібниця», «маленька цяточка», щось крихітне, адже стібки мікровишивки дуже малі й нагадують крапочки. На одному квадратному сантиметрі мікровишивки може бути більше, ніж 400 стібків! — розповідає майстриня.
38749102_2076183885747697_4388660684712312832_o108299107_3406021539430585_8567335239772938729_n (1)
Для мікровишивки, перш за все, потрібні п’яльця. З матеріалів — рівномірне домоткане полотно з дуже щільним переплетення ниток або шовкова мікроканва, остання, як пояснює співрозмовниця, відчутно дорожча, а ще — бісерна голка, нитки шокові або DMC, яскраве освітлення, деякі вишивальниці використовують навіть збільшувальне скло.
— А ще — гарний настрій і терпіння. Про останнє частково жарт, а частково й правда, бо без терпіння мікровишивка не вийде, це ж робота не однієї години! — продовжує пані Ольга. — Вишивати можна хрестиком або гобеленовим стібком (схожим на півхрестик).
Розглядаючи роботи Ольги Сорожкевич, звернула увагу на вироби, де закодовані імена та слова.
— Ці орнаменти виконуються з букв, закодованих за правилами Бродівського письма, які описані в книжці «Текстова вишивка. Бродівське письмо» Володимира Підгірняка. Її автор — дослідник української писанки та вишивки. Проаналізувавши народну творчість прикарпатського краю, виявив певні закономірності в орнаментах — це наштовхнуло його на виявлення в них закодованої інформації.
Крім того, є спеціальні програми, які допоможуть закодувати будь-яке слово, фразу чи дату в орнамент. Прикраси з іменами у вишивці замовляють найчастіше на подарунки, багато хто носить їх як оберіг. Закодовую я й інші слова — найчастіше вишивала на замовлення слово «Щастя».
106735341_3376154349083971_4183261493519909804_n
Пані Ольга розповідає, ще ось таку цікаву річ. Зазвичай на великі фестивалі, як «Лемківська ватра» чи «Борщівська вишиванка» привозить багато кулонів із різними іменами — близько півсотні. Неодноразово було, що покупці, котрі підходили до столу з кулонами, серед великої кількості іменних кулонів вибирали саме той, де було закодоване їхнє ім’я. «Збіг чи магія?» — запитує співрозмовниця.
Цікавлюсь, чи є складні й легкі до виконання імена. Ольга Сорожкевич відповідає, що не в орнаменті справа. На складність впливає колір полотна — на чорному вишивати найважче, щільність (чим більше стібків на сантиметр квадратний, тим дрібніша вишивка і тим складніше вишивати), і кількість кольорів візерунку.
Але найбільше у співрозмовниці прикрас із вишитими квітами.
— Люблю квіти! Найбільше ромашки та різноманітні польові будячки (сміється — А.З.), але найчастіше вишиваю троянди, бо на прикрасах вони мають неймовірно ефектний вигляд, а тому користуються попитом у замовниць, — провадить мову далі пані Ольга. — Сьогодні знайти схему для мікровишивки не проблема — в інтернеті їх безліч. Але не дуже люблю користуватися загальнодоступними — хочеться, щоби прикраса була унікальною, тому часто вишукую серед великих схем букетів лише одну квіточку чи деталь, які потім вишиваю для сережок або кулона.
21231672_1687166631316093_2664739242760879326_n
Цікаво, що мікровишивці передували квіти з полімерної глини.
— Це теж нелегка справа, котра потребує умінь. Щоб створити квітку, потрібно спочатку зліпити кожну її детальку — пелюсточки, тичинки, листочки…, а потім зібрати все це докупи. Щоб квіти були максимально реалістичні, потрібно наполегливо практикуватися в їх виготовленні. До речі, якщо вишивати найважче на чорному полотні, то ліпити найважче з білої глини — має бути ідеально чиста робоча поверхня, інструменти та рукавиці без жодної пилинки, бо буде все на білій квіточці. І запікати теж треба дуже уважно, бо при більшій, ніж потрібно температурі, білі квіти стануть кремовими, тобто згорять, — мовить Ольга Сорожкевич.
1898893_750968864935879_1191264759_o13419142_1217090364990391_4801251311699816264_n18275061_1561295250569899_2763460787062213426_n
Анна Золотнюк.
Фото Ольги Сорожкевич.