«Тут всі наші лежать»: у Тернополі волонтерки прибирають на могилах полеглих воїнів, які нема кому доглядати (відео)

Оксана Уніят – одна з волонтерок, які доглядають за могилами полеглих воїнів на Пантеоні Героїв на Микулинецькому кладовищі у Тернополі. Адже тут є поховання захисників, які ніхто не відвідує. Щотижня у вільний час жінка приходить, аби прибирати, поставити квіти та свічки, помолитися. Такий жест є проявом поваги й вдячності воїнам, зазначає волонтерка. Днями Оксана прибирала на могилі Володимира Барановського. Як каже вона, у чоловіка немає рідних чи близьких, які б могли доглядати за могилою, батьки вже похилого віку. 

Вперше про цю ініціативу я почула близько семи тижнів тому на просторах інтернету. На фейсбук-сторінці “На щиті Тернопільщина” ініціатор проєкту Юрій Кулик розповідав про те, що вони поховали полеглого Героя Казимира Сичевського і на прощанні з ним не було рідних людей. Мене це дуже зачепило. Вони вирішили започаткувати таку ініціативу “Вшануй – доглядай могили полеглих Героїв”. І я,  не роздумуючи, долучилася до цієї ініціативи, – Оксана Уніят.

Волонтер місії “На щиті Тернопільщина” благодійного фонду “ЮА ФРІДОМ”, ініціатор проєкту “Вшануй” Юрій Кулик пригадує, як з'явилася ідея проєкту. 

Кожного разу, як ми їдемо колоною, стараємось дізнаватися історії полеглих Героїв. Так нам розказали про Казимира. Батьки його померли, більше нікого з родичів в Україні немає. Тоді виникла ідея вшановувати честь, гідність і навідуватись на могил полеглих Героїв, в яких нікого немає, – говорить він.

Могилу Казимира Сичевського покриває корою Христина Довгалюк. Вона волонтерить ще із 2013 року – з часів Євромайдану. Жінка втратила на війні сина Романа, який став на захист України ще у 2020 році та пройшов через найгарячіші точки у складі 44-ї бригади. Та на жаль, у  серпні 2024 року на Сумщині воїн загинув. Коли сина не стало, пані Христина долучилася до місії “На щиті”, вона приходить на похорони полеглих воїнів аби підтримати рідних в цей важкий момент, а віднедавна й доглядає могили захисників.

Я практично кожного дня на цвинтарі. Минулого тижня я побачила, як могилка Казимира дуже вросла в землю тому, що зійшов сніг. Вже сухіше, можна прийти, приїхати. Я написала в нашу групу “Вшануй”, кажу: “Давайте, я через дві години під'їду, а ви підтягуйтеся”. Зголосилась Оксана з чоловіком. Це могила Казимира Сичевського. Ми дізнались, що з близької родини в нього нікого немає. Я цього чоловіка не знала і не знаю, хто він є, але тут чужих немає. Тут лежать всі наші. Це наші Герої, в них одна мама – Україна, а ми просто доглядаємо їхні могили, –  гворить Христина Довгалюк.

Як кажуть волонтери, могили на Пантеоні Героїв частково доглядає комунальна служба. Волонтерська ж робота має  більше моральний аспект. Адже йдеться не лише про прибирання поховання, а й молитву, вшанування та просто присутність. Зараз волонтерам відомо про дві могили воїнів на Микулинецькому кладовищі, за якими нема кому доглядати. Однак є й такі, де рідні перебувають за кордоном чи просто їм фізично важко приходити та щось робити. Такі поховання також намагаються підтримувати. 

Могили полеглих воїнів, до яких ніхто не приходить, є по всій країні. Однак наразі подібна ініціатива “Вшануй” не поширена. 

Я буду дуже радий, якщо ця ініціатива розповсюдиться на всі міста і села, щоб під опіку брали ці могили, приходили, вшановували, бо Героїв потрібно вшановувати завжди і всюди, – каже Юрій Кулик.

Детальніше – у сюжеті:

Фото, відео Руслана Жирова