У Тернополі дізналися, як звичайний чоловік може відімстити судді за смерть своєї дружини (фото, відео)

Антидетектив із несподіваною розв’язкою про типову для України, але кричущу для сприйняття ситуацію. Як би це не звучало – правдиво чи неправдоподібно, але таку книгу уже можна купити. 

Презентація нового роману Андрія Любки «Твій погляд, Чіо-Чіо-Сан» відбулася у Тернополі 12 вересня. Виявилося, над створенням цього психологічного трилеру письменник працював упродовж 3-х років. Його книга розповідає про вартість людського життя в сучасній Україні і ставить більше запитань, ніж дає відповідей.

Я завжди любив фільми, в яких був непередбачуваний фінал, - каже письменник. - Коли ти дивишся таке кіно чи читаєш книжку, у тебе формується якийсь світ, а потім, буквально на останній хвилині все змінюється кардинально. Ти збентежений, хочеш передивитися стрічку знову чи бодай перечитати останній розділ. Мені завжди хотілося такий фінал написати. До нього я і веду читача аж 334 сторінки.

Зав’язка нового роману, визнає сам автор, – доволі типова для сучасної України. Мовляв, п’яний суддя Микола Зінченко просто на пішохідному переході збиває молоду жінку, а згодом без особливих зусиль уникає покарання за її смерть. Втім, чоловік збитої раптом ставить перед собою мету – помститися за кохану.

Я мав героя – Марка, я мав ім’я дівчини, що впало мені з небес – Ралука, і з цього врешті народився цей роман, - каже автор. – У цьому – кайф літератури: герой довго живе тільки в тебе в голові, хоча навколо вирує життя. Це свого роду шизофренія…

Андрій Любка стверджує, що чітких паралелей із його життям і біографією у романі немає, хоча головний герой - теж навчався за кордоном і повернувся в Україну, бо бачив саме тут своє майбутнє. Просто автору, щоб написати чесно, треба було володіти темою. Тому власний досвід швидше став у нагоді письменнику. Окрім того, йому навіть довелося спеціально відвідати кілька місцин, щоб реалістично зобразити їх у своєму творі.

Так, герой дійсно закінчує Інститут східноєвропейських досліджень, той, де і я навчався. Я просто там був, мені легко було все описати, - пояснює письменник. - Але цей герой абсолютно нічого спільного не має зі мною.

Безумовно, зав’язка роману - дуже проста, причому Андрій Любка її виклав просто у першому розділі книжки. Його він і зачитав присутнім на презентації.

Коли українець чує, що суддя там когось збив, то одразу знає, що жодного покарання не буде. Так, і тут, - розповідає автор. - Спершу виявилося, що суддя, по-перше, не був п’яним. По-друге, він не дуже і гнав, а просто собі їхав. По-третє, дівчина була не на пішохідному переході, а за метрів 12. Тому вона сама винна…

Ти не менше, ця трагедія ламає життя головному герою. У нього було лише 3 щасливих роки із коханою, і ось - вона помирає. Залишаються лише спогади і мелодія із опери Пучіні «Мадам Батерфляй».

Саме тоді, після опери зав’язується їхній роман, який переростає врешті у тривалі стосунки, - переказує письменник. - Він називає Ралуку «моя Чіо-Чіо-Сан» і так записує її у своєму телефоні. Коли вона дзвонить, лунає найвідоміша мелодія Пучіні. Чому опера? Коли будете читати, сподіваюся, ви відчуєте – текст дуже музичний. Він, власне, скомпонований «під оперу». Мені здавалося, що це пасує до конфлікту, який я описую. Тому Чіо-Чіо-Сан, мабуть, найважливіша для цієї книжки алюзія.

До речі, чудово доповнюють роман – малюнки київської художниці Олени Шум. Вони не просто присутні, а відображають події, описані на сторінках. Втім, «помічників» в Андрія Любки цього разу було багато, адже він хотів у своєму творі добитися повної відповідності.

Після того, як я її написав, книгу читав лікар. Він робив мені зауваження чи давав поради щодо того, чи все добре написано із медичної точки зору, - додає автор - Тобто це була справді довга, важка робота... Мені подобається, як працюють над книгами у цьому видавництві. Тут - і найкращий фінський папір. Є закладка із тканини. Таку книжку приємно тримати в руках, отримуєш навіть задоволення від дотику. Впевнений, якісна книжка має бути гарною.

Андрій Любка наразі задоволений результатом своєї роботи, але каже, що продовження не буде. Мовляв, за 3 роки вже встиг «перегоріти» тими героями. Проте Андрій Любка вже отримав пропозицію щодо екранізації роману. Тож, вочевидь, буде писати сценарій.

Традиційно відбулося і вільне спілкування із шанувальниками у форматі питання/відповідь.  Андрій Любка розповідав і про секрети письменницької діяльності, і про перекладацький досвід. Причому робив це доволі емоційно.

Хоча Андрій Любка зізнався, що останнім часом не пише поезію, бо вона «вивітрилася», наостанок все-таки пролунав вірш. Звісно ж, про кохання.

Спілкування завершилося автограф-сесію. Тернополяни, а серед них переважали дівчата, купували книги радо. Приготованої пачки навіть не вистачило для всіх охочих. Організаторам зустрічі довелося принести ще.

Фото і відео автора

Довідка. Андрій Любка – це безумовно особлива постать в українському сучукрліті. Попри свій «гламурний» вигляд, молодий чоловік довго був носієм звання «поганого хлопця». Він народився 3 грудня 1987 р. у Ризі. Тривалий час родина жила у Виноградові, на Закарпатті. Спершу Андрій закінчив Мукачівське військове училище, згодом - українську філологію Ужгородського національного університету і балканістику - Варшавського університету. Як автор починав із поезії. Але вже є визнаним українським романістом, перекладачем та есеїстом. Нині проживає в Ужгороді. Одружився із Юлією ­Пелепчук 31 серпня 2017 р.