У Тернополі представили книжку, котра пояснює багато дивностей у нашому житті

«Українська міфологія надзвичайно потужна. На превеликий жаль, вона як недолюблена дитина — ми цікавимось скандинавською та грецькою, а про нашу забуваємо. Її вивчення тривалий час обходили стороною — радянській владі було невигідно, аби її досліджували, бо була красномовним свідченням того, який наш народ древній, яке глибоке та потужне коріння має українська культура», — каже Дара Корній.

Цими днями у тернопільській книгарні «Є» представили етнографічне дослідження письменниці «Чарівні істоти українського міфу. Домашні духи» (видавництво Vivat). Модерував зустріч Юрій Матевощук.

Домовики, покутні, хлівники, щастя, сприї, хованці, хмелуни, судниці — серед героїв книжки є як добре відомі, так і незнайомі герої української міфології. Книжка Дари Корній, як то сформулював Юрій Матевощук, пояснює багато дивностей у нашому житті.

— «Домашні духи» написані передовсім для молодих читачів. Нас хочуть запевнити, що молодь взагалі не читає. Але це не правда, — переконана Дара Корній. — Для дитини дуже важливо отримати потрібну книжку в потрібний час. Завдання письменника сьогодні не просто написати текст і знайти достойного видавця, а й відшукати свого читача. Завдяки серії «Чарівні істоти українського міфу» (перша частина розповідала про духів природи — А. З.), творам для родинного читання, я спілкуюсь не тільки зі старшими, а й з юними читачами.

DSC_7401

У світі української міфології, наголошує письменниця, всі персонажі на своєму місці, за кожною закріплена певна функція.

— Серед чарівних істот, які понавигадувала й понавихимерювала народна фантазія праукраїнців — жодної зайвої — одні охороняють хату, інші піклуються про ліс, воду, повітря, інші дбають про душу і навіть стоять на сторожі моральності, — наголошує авторка. — Міфологія відображає життєву філософію предків. Домовик позитивний чи негативний? Працьовитому господарю він допомагає, а з ледачого намагається виправити, а коли не вдається — запускає злиднів, а коли вони прийшли до хати, буде біда. Міфологія показує, що українці не були фаталістами. Наші предки вірили, що визначеними є тільки дата народження та смерті — змінити це не можливо, так само й випробовування, відведені на долю. А ось все інше — у руках кожного. Хочеш бути щасливими — будь.

Звернення до міфології, її вивчення здатні пробудити наше відчуття зв’язку із світом, бо ж наші предки тонко відчували його.

— Вірування не виникали на порожньому місці. Стихійні лиха — відповідь природи на те, що людина робить щось не так. У забобонах немає нічого зайвого та випадкового. Приміром, оскільки вірили, що смерть та сон дуже схожі стани, то в хаті, де перебував покійник, вночі спати не лягали — молились, розмовляли, говорили про людину, котра відійшла у засвіти, — провадить далі Дара Корній. — Я народилась у глухому, відрізному від цивілізації селі. Там жили вірування у відьом, людей, котрі можуть зупинити кров словами. Коли я про це розповідаю, люди згадують вірування у своїх селах. Приміром, один чоловік казав, що ніколи не пробачить собі, бо не записав примовляння, яким зупиняють кров. На Хмельниччині жінка розповідала про духа щастя й обряд, котрий досі живе у їхньому селі. За допомогою нього можна зробити так, аби щастя довше побуло в домі. Зауважте — саме побуло, а не залишилось назавжди, бо коли воно завжди у хаті, то в якийсь момент звикаєш до нього й перестанеш помічати, стає нудно, тому щастя завжди ходить по світу.

Зібрані розповіді письменниця літературно опрацьовувала, каже, хотіла, аби вийшла книжка, що легко та цікаво написана, тож переписувала текст п’ять разів, поки знайшла відповідний стиль. Після опису кожної істоти розміщена казочка, притча або легенда про неї. Власне, уваги до слова вимагає й сама тема.

DSC_7391

— Слово — це потужна зброя. Предки дуже обережно ставились до слова. Особлива частина фольклору — примовки. Тож, якщо згадувала у книжці такі, що могли були спрямовані на шкоду, робила так, аби ними не скористались, — каже письменниця. — Були наші предки дуже обережними із прокльонами, їх використовували тільки за найбільшої необхідності. Не було нічого страшнішого за материнський чи батьківський прокльон. Та й взагалі у хаті намагались не говорити поганих слів, а замість того, аби називати злі сили, вживали евфемізми.

У серії «Чарівні істоти українського міфу» заплановано чотири томи. Наступна книжка Дари Корній розповідатиме про лихих істот, котрі роблять людям тільки шкоду, як ось крикси, нічниці, біда, лихо, бабай, залізна баба.

Анна Золотнюк

Фото авторки

ТернопільпрезентаціяТеренкнигарня "Є"Дара КорнійЮрій Матевощук