У Тернополі відкрили перший в області «Дім ветерана» (фоторепортаж)

Ветеранський простір відкрили 5 грудня на проспекті Злуки у Тернополі. Сьогодні у «Дім ветерана» завітали учасники АТО/ООС, добровольці, інваліди війни, волонтери та члени їхніх сімей.

Приміщення, де для учасників російсько-української війни проводитимуть лекції та тренінги, зібрало у цей день чимало людей.

- Його загальна площа складає понад 250 метрів квадратних. На даний час ми задіяли, напевно, 1/3 з того, що є. У приміщенні в загальній кількості 12 кімнат. Тут плануємо відкриття коворкінг-центру, щоб ветерани не знімаючи офіс, могли просто прийти і працювати тут, на місці, або ж приносити власні ноутбуки. Зараз уже діє спортзал - ми в минулому році виграли малий проєкт Громадського бюджету, до чого долучилися тернополяни. Як ви бачите, є уже комп’ютери, спортзал, обладнання для якого закуплене за кошти Громадського бюджету. Крім того, тут має бути лекторій, кабінет психолога. Зараз домовляємося із спеціалістами-реабілітологами, адже найбільше проблем у ветеранів зі спиною, - розповідає Роман Безкостий, член команди. – А сама ідея зародилася з того, що ми хотіли у центрі забрати Пушкіна і зробити Алею Героїв. Планували, що замість того пам’ятника буде Шухевич або пам’ятник добровольцям. Щоб Алея брала початок від Театральної площі і закінчувалась біля дворика музею політв’язнів – встановити монументи бійцям, котрі боролися за Незалежність у різні часи, але потім задумалися над тим, щоб зробити реабілітаційний центр, бо вони вже почали відкриватися і в Києві, і у Вінниці. Почали шукати, де ж це можна зробити і знайшли це приміщення. В принципі, приміщення нам вдалося добитися із разу третього, бо були ще не закриті питання із попереднім власником. Згодом воно вирішилося і роки два тому взяли цю площу в користування на рік, і потім нам продовжили ще на 2 роки.

263996640_327863475844461_6443031673618237312_n

Після цього ініціатори та творці проєкту почали займатися демонтажем (задовго до цього там діяло кафе «Плай»).

-  Всередині усе було у стилі 90х, - додає Роман. - Спершу демонтовували власними силами, потім шукали меценатів, які долучились би фінансово. Згодом уклали договір із училищем, де студенти спеціалізуються на будівництві. Домовились, що вони робитимуть у нас ремонт, а ми підпишемо їм практику. Насправді, вони дуже нам допомогли, оскільки працювали групами – 60% робіт зробили своїми руками. Вже дальше ми власними силами працювали, проте збирали кошти на будматеріали.

262840566_616637752819228_7511413058614403361_n

262127472_595418208338178_2406021172084199391_n

261307042_1378479865962894_2577777461519372385_n

261947186_957628854961667_1651043013459951974_n

Дуже багато охочих долучалися зі сторони. Наші бійці, люди з області приїздили, волонтери, меценати.

261635784_488037225875817_5622501463433565706_n

Є тут і ті приміщення, які лише готують до експлуатації, але там ремонт на початковій стадії. Незабаром, обіцяють активісти, решта кабінетів будуть задіяні та використані за призначенням.

Уже домовилися з юристами за консультації, є домовленість з істориком, айтішником…

- Андрій Лесіцький, член ДУК «ПС» - історик. Чоловік по понеділках проводитиме для дітей наших ветеранів безкоштовну підготовку до ЗНО, - ділиться Сергій Коновал, керівник проєкту.

262019326_608696057035721_848558261445979580_n

Згодом у «Домі ветерана» планують оприлюднити погоджений графік роботи, куди включать робочі години усіх лекторів, а також індивідуальні сеанси з психологом.

Зараз керівники проєкту домовляються про різні гранти, зокрема закордонні, за рахунок яких оплачуватимуть працю психологів, юристів, реабілітологів. На даний час усі працюватимуть на волонтерських засадах.

- Сам факт того, що такі приміщення зараз повинні відкриватися в Україні, з одного боку мене засмучує. А все по дуже простих причинах, бо це свідчить, що йде війна, що йдуть втрати, що це багато болю… З другого боку, усвідомлюючи, що це наші реалії і скоріше всього, вони на багато років, - ділиться тернополянин, доброволець Валерій Чоботар. - Звичайно ж я з повагою ставлюся до ініціативи, до хлопців ветеранів, які до цього проекту долучені.

Я повертався минулого тижня з Києва, де працював з ветеранами у Конча-Заспі, на олімпійській базі, і заїхав в Рівне до одного із побратимів. Так завітав у «Дім ветерана» і буквально через декілька днів ми маємо можливість попасти на відкриття в Тернополі. Тут уже сум перемішується з радістю, бо це соціальна відповідальність. Але, очевидно, що тут будуть люди гуртуватися, вони будуть комунікувати, спілкуватися між собою і брати це в свої руки. Можливо, це приміщення розростеться колись до інших масштабів і це не буде виключенням. Завжди треба починати з чогось, а  це хороший такий початок. Люди, які доклались до цього – молодці. Я знаю, що це було досить складно робити, але, принаймні, початок є.

260816101_285160923545062_4934816937116441906_n

Організатори проєкту та представники місцевої влади, що завітали на захід, вручали подяку усім, хто мав честь долучитися до створення ветеранського простору.

- Я тобі безмежно дякую, - каже волонтерка Христина Феціца ініціатору проєкту Сергію Коновалу. – Я сподіваюся, що цей «Дім ветерана» буде розвиватися, він буде наповнений любов’ю, він буде сповнений затишку, наповнений теплом… Сюди заходитимуть ветерани, будуть отримувати тут психологічну допомогу, будуть мати місце, куди можна просто прийти поспілкуватися і випити чаю.

262870855_200125382312659_426234856124971201_n

261145850_242687801285961_9167631681700532475_n

261826981_436069244783858_7190323532332291151_n

- «Дім ветерана» перший в Тернополі і він справді дуже потрібний. Це класна ініціатива. Тут зможуть збиратися ветерани, спілкуватися, обговорювати та вирішувати певні проблеми, адже у кожного вони свої: психологічні (тут працюватиме психолог), фізичні (буде працювати реабілітолог). Також у цьому місці є тренажерний зал (можливий фізичний розвиток), буде відкритий лекторій. Це для нас дуже потрібно, особливо в такий нелегкий час, - коментує доброволець, ветеран Ігор Антонюк.

262896771_613870236405010_2050579711707962669_n

Слова подяки і спогади про справи свого сина висловила також Марія Вітишин:

- Кожен живий хлопець, якого я бачу, я тішуся ним. Я у кожному бачу свого сина. Не можу звертатися до них на «ви»... мій син, Іван Вітишин, пішов один із тих перших, - каже мама загиблого героя-кіборга. - Йшов не за гроші, не за славу, але доля в кожного своя: Бог одним земне дає життя, а іншим - вічне життя. Ви робите добру справу, підтримуєте один одного і не даєте забути Героїв.

 

Pasted