У Тернополі відкрили виставку з листами без слів 

Світлові інсталяції, відео та малюнки показали на виставці “Коли ти думаєш про дерева” Олі Михайлюк у тернопільському мистецькому просторі “Na пошті”. Роботи цієї експозиції, як зазначено у концепції, — це листи тим, хто вміє чути знаки. 

— “Коли ти думаєш про дерева” — зокрема, й про те, що листи можуть бути написані будь-якою мовою, а можуть бути й без слів. Ці роботи — пошуки сенсу поезії через лінії, слова, інтервали та символи. Для вставки характерна свобода сприйняття і кожен глядач може обрати свій маршрут для її пізнання, — пояснює Оля Михайлюк. 

“Коли ти думаєш про дерева” — частина «роздІлових». Відправною точкою цього проєкту-листування стала лірика Сергія Жадана, пізніше до нього та Ольги Михайлюк приєдналися музиканти-імпровізатори з Білорусі та Польщі, відеоартисти з України. Під час виступів Оля візуалізувала свої враження та переживання в авторській техніці action writing.

“роздІловІ” — проєкт агенції Artpole, чий аудіовізуальний матеріал став основою для сайту rozdilovi.org та інсталяції, що її демонстрували в Мистецькому арсеналі та Музеї Шевченка в рамках виставки “Століття української абстракції”.

— “роздІловІ” існують досить давно — їм близько восьми років, вони поєднують музику, поезію та візуалізацію. Цей проєкт постійно змінюється і часом його “гілки” живуть незалежно одна від одної, як ось зараз із “Коли ти думаєш про дерева”. Уже рік у нас із учасниками “РоздІлових” не було спільних сценічних виступів. Тепер ми працювали онлайн, частина групи в Україні, інша — в Польщі, решта — в Австрії. Проєкт “Коли ти думаєш про дерева” відкритий, незавершений, це своєрідний перехід. Його візуальні твори — своєрідний відхід, відщеплення, вони абстрактні. Хоча ми діємо паралельно: у новій збірці Сергія Жадана звучить: “поезія починається там де закінчується твій словниковий запас”... А “Коли ти думаєш про дерева” — слова із його вірша. 

332C8554

Серед робіт, котрі склали виставку, зокрема, ті, котрі Ольга Михайлюк малювала під час виступів “роздІлових”. Вони створені на півпрозорому папері, який накладається на скло, під склом — камера, і процес творення зображення транслюється на екран.

— Я не професійна художниця, якось на репетиції малювала й нотувала, музиканти побачили мої роботи й запросили до співпраці. Так усе й почалося з краплі та крапки, — пригадує мисткиня. — Відтак виникли літери, з них склалися слова, а далі ми гралися з нашаруваннями слів. У певний момент з’явилося слово “війна”... Довго шукала речовину, котрою було б доречно розповідати про її події — використовувала гранатовий сік і вино, в результаті обрала сік бузини. І нині продовжую використовувати його. Цього року потрапила на резиденцію в Карпатах, саме в час, коли плоди бузини достигли. Там створила абстрактні роботи, котрі представила у просторі “Na пошті”. “Коли ти думаєш про дерева” — гра зі знаками, проте без слів. Це прозоріша та абстрактніша версія, ніж “роздІловІ”, — розповіла пані Ольга.

До речі, “Коли ти думаєш про дерева” — проєкт, яким відкрили “Na пошті”.

— Мені дуже подобається, що виставковий простір розташований на колишньому поштовому відділенні, — каже Ольга Михайлюк. — Коли дізналася, у якому місці відбуватиметься експозиція, пригадала оповідання Хуліо Кортасара “Пошта й телекомунікації”, описана там пошта дуже дивна, персонажі обмазують листи медом, відтак додають пір’я і відправляють адресатам. “Na пошті” дуже пасує для того, аби показувати у ньому сучасне мистецтво. Тернопіль розташований на перетині різних шляхів, тож цей творчий простір може бути пунктом відправки листів і зустрічей. 

Анна Золотнюк

Фото Ірини Безкоровайної