Уродженка Тернопільщини розповіла, чому варто поїхати у США і повернутись додому

Тренер з англійської мови у Києві Яна Козаченко, яка народилась у Чорткові на Тернопільщині, у свої 16 років побувала по обміну в США. Вона навчалась у школі по програмі FLEX і жила в американській сім’ї. Сьогодні у період тестування кандидатів програми у містах України Яна розповіла «Терену», чому стати учасником так важливо та що робити після завершення обміну.

– Передусім, 16 років – це той вік, коли формується цілісна картина. У цей час побачити інші речі у США і допустити можливість їхнього існування – надважливо, – говорить Яна. – Ти дізнаєшся, що навчання в школі може бути цікавим і професійним. І загалом, розумієш, що таке бути не поганим, і не хорошим, а просто іншим, оригінальним. І навіть якісь незрозумілі речі стають прийнятними через колективне правильне ставлення до них.  

69655025_383753792233672_949252497573150720_n

69548550_1108022506063721_8235888905803530240_n

Саме цей період навчання в США (Техас, Сан Антоніо) дав поштовх Яні до вибору заняття в Україні.

– Я захотіла стати мовним тренером, щоб робити  навчання яскравим цікавим і надихаючим – продовжує Яна. – Щоправда, не одразу прийшло це бачення роботи Україні. Я завжди марила жити за кордоном. Час ішов і я вже робила фото на тлі хмарочосів Далласу і Г’юстона, мене, як у серіалі Beverly Hillls 90210, підвозив до школи американський друг із зоресяйною посмішкою, тобто усе йшло за планом, усе як я і мріяла. А потім мої американські батьки запропонували мене удочерити, бо надто часто у другій половині американського року наші розмови про моє повернення додому закінчувалися моїми сльозами. Моя фантастична мама-дипломат Ольга Козаченко погодилася на пропозицію відмовитися від мене, але запропонувала мені повернутися на місяць і обговорити деталі. А потім був університет, не найдемократичніший сірий період мого життя із проблисками щастя – робота у австрійському банку «ERSTE», у стінах якого була «моя Америка», успішні люди, відчуття зростання, ну і звісно ... англійська, яку пронесла у ці стіни я. А потім зібралися з чоловіком до США на літо попрацювати. І не отримали візи. Після чого пожвавилася моя соціальна активність, у моє життя прийшли фантастичні проекти з Норвегією, молоддю, жінками, що постраждали від домашнього насильства тощо, переді мною постало те «не пахане поле», яке я не могла побачити, живучи у власноствореній мушлі. Я зрозуміла, що можна жити в красивій «орендованій квартирі», а можна будувати свій дім, це важко, довго, але свій. Нещодавно, оглядаючись назад, раділа, що тоді, не отримавши візи, спробувала свої сили в Україні. Тепер, знаючи що нам вдома до снаги усе, ми з чоловіком із радістю мандруємо світом і з ще більшим задоволенням повертаємося до України. І напевно знаємо, що бізнес-вумен – це про компетенцію, про знання і про те, що ти можеш дати світу, а не про виїзд за кордон.

Як наголошує Яна, обмін FLEX – це не можливість легальної еміграції, а набуття досвіду для впровадження змін в Україні.

Фото з архіву Яни Козаченко