Вчителька з Тернопільщини написала книгу про своє село (фото)
Світ побачив історичний нарис та поезії Наталії Лящинської-Труш, вчительки із села Застінка Тернопільського району.
Книга за назвою «Життя мого і віри джерело» - своєрідний екскурс в історичне минуле села, мандрівка у мальовничі куточки Застінки, розповіді-образки про архітектурні пам’ятки, сакральні споруди, природні об’єкти.
- Приступаючи до творення цієї книжки, я намагалась виявити пам’ятки історії та культури на території села та його околиць, з’ясувати історію виникнення, можливі трансформації та сучасний стан пам’яток. Хотіла відтворити епізоди з історії села на підставі виявлених та опрацьованих історичних джерел, - розповідає автор, Наталія Лящинська-Труш.
Село Застінка вперше згадується в письмових документах 1785 року. Але багато селян та і я особисто наполягаю на тому, що село має значно давнішу історію. Аргументую це тим, що село Товстолуг, яке розташоване на відстані трохи більше одного кілометра від Застінки вперше згадується у «Актах городських і земських» у 1482 році, село Білоскірка, що знаходиться на такій же відстані вперше згадується у 1650 р.. Це наводить на думку, що села, які мають таке близьке розташування мали б не набагато відрізнятися у датах заснування. Назви окремих місць, про які піде мова далі, навели мене на подібні припущення. Отож, частина села із західної сторони називається «за ліском», хоч ніякого лісу ані ліска там немає.
Більше того, ніхто із старожилів і їхніх попередників не пам’ятає там навіть видимого натяку на ліс. Щоб посадка молодих дерев перетворилася навіть на невеликий лісок, звичайно ж, треба немало часу. Беручи до уваги першу архівну згадку про село, бачимо, що за цей час змінилось не так вже й багато поколінь, для того, щоб ніхто не пам’ятав і не передав своїм наступникам згадки про, навіть невеликий, ліс.
А за якихось дві сотні метрів звідси, в полі, місцевість називається «Дубина», хоча і тут не росте жоден дуб і так само ніхто із старожилів, чи їхніх батьків та дідів не пам’ятали тут дубів, хоча відомо, що дуби ростуть повільно і живуть по кілька сотень років. Звідси напрошується висновок, що, напевно, колись і лісок тут ріс і дуби зеленіли, але це було настільки давно, що вже ніхто їх не пам’ятає, залишились тільки назви. А, отже, село існувало задовго до першої документальної згадки про нього – хтось же мав бути сучасником і того лісу, і тих дубів, інакше, звідки взялися б назви цих місцин.
Ще одне свідчення на користь давньої історії села – на відстані десь близько 2 км від Застінки на південь, недалеко теперішнього лісу посеред поля видніється нерозораний пагорб. Колись, розповідають старожили, тут була сторожова вежа, з якої вартові, в разі появи на горизонті татарської орди, повинні були дати гасло для жителів села – запалити смолу, бочки з якою тут завжди стояли. Як відомо з історії України, турецько-татарські напади почастішали у ХV-ХVІІ ст, отже, вже тоді село існувало.
- На відстані 4 км західніше села, у полі місцевість називають «Руда». Долина дуже мальовнича, тут протікає глибокий потік, який колись, можливо, був річкою, б’є багато джерел. Вода з глибин інколи виходила з жирними (можливо з домішками нафти), кольорово-рудуватими плямами, звідси, напевно, і назва «Руда». Як розповідають старожили, колись тут було село Чорний Острів. Саме такими долинами, щоб бути не поміченим, прокрадалось турецько-татарське військо. Натрапивши на Чорний Острів, вороги пограбували і спалили село. Можливо, ті, кому вдалося тоді врятуватись втекли у Застінку, а може, саме вони були першими поселенцями, - подає свою версію пані Наталія.
Читача зацікавлять і археологічні знахідки, виявлені на території села, сакральні пам’ятки. Та про це і ще дещо цікаве з історії Застінки - завтра на нашому сайті.
Фото: Петро Лящинський