Від корреспонденцкарти до листівки (фото)

Здається, що може бути звичнішим за листівку. Проте, як то часто трапляється зі знайомими незнайомцями, її історія повна несподіванок.

Деякі цікавості розповіли на відкритті виставки листівок учасників Тернопільського клубу посткроссерів Ірини Цимбалюк і Юлії Будної та колекціонера Сергія Ткачова. Діє виставка у тернопільському відділенні «Укрпошти» №8.

Отож трохи історії. 148 років тому, а саме 1 жовтня 1869 року у Відні випустили першу листівку з маркою. Поштівки були дешевшим і оперативнішим видом «зв’язку», ніж листи. Перші листівки — це листок щільного паперу розміру стандартного конверту, на якому були видрукуваня лінійки для адреси австро-угорський герб і марки номіналом два крейцери, на звороті вільне поле для повідомлення. Називалися вони «корреспонденцкарти». Дуже скоро картки стали надзвичайно популярними — за перші два місяці їх продали близько трьох мільйонів.

Історик Сергій Ткачов показує листівки зі своєї колекції –  представив ті, що стосуються Першої світової війни. Пояснює, що ця доба становить для нього особливий інтерес, а пріч того, таким робом наблизився до приводу виставки. Частина представлених тут листівок, як і перші листівки загалом, не надто схожі на звичні — не прикрашені зображенням. Такі, приміром, випускало для військовополонених Товариство Червоного Хреста. Пан Сергій звертає увагу на те, що основний напис на них зроблений французькою (тогочасна мова дипломатії), інформація дублювалася мовами народів, які брали участь у війні. Поштівку, представлену на виставці, відправили до Бохні (місто на Півдні Польщі) з Сибіру. До речі, ці листівки були безкоштовними. Такі ж аскетичні були картки, що їх пересилали поштовими вагонами. На таких є прикетні штампи – назва країни, номер вагону, як на цій, котру перевозив потяг Мюнхен-Кьольн. Пан Сергій розповідає, цікавлять його також поштівки, випущені до свят. Зокрема, тут представив фронтові листівки до Пасхи й Різдва, датовані 1916 роком. Є в експозицій також листівка з видом Тернополя. Її віддрукували 1916 року в місті, в ательє, котре містилося на вулиці Третього мая (тепер Гетьмана Сагайдачного). Пан Сергій звертає увагу і на незвичний ракурс, з якого показане середмістя, і на назву листівки — «переписной листок», ймовірно калька з німецької «корреспонденцкарта», до речі, така назва панові Сергію більше ніде не траплялася.

Традицію випуску поштових карток продовжують у різних країнах, зберігаючи той самий принцип – марки друкують на листівці, їхня ціна фіксована. Такі представили учасниці Тернопільського клубу посткроссерів — Ірина Цимбалюк та Юля Будна. Пані Ірина посткросингом займається більше п’яти років,  серед зацікавлень – жіночі образи (автентичні й ті, котрі відтворені у мистецтві), традиційний одяг, фінські різдвяні листівки. Нині у колекції співрозмовниці близько п’яти тисяч поштівок. Розповідає, що для неї посткросинг — спосіб пізнати світ. Залучила до свого захоплення і сина — нині у них не тільки велика колекція поштівок, а й друзі з різних-усюд: Нової Зеландії, Фінляндії, Японії, Тасманії…

Юля Будна займається посткросингом більше чотирьох років. вона переконана, що посткросинг будує містки між країнами, бо допомагає краще зрозуміти інших людей, а ще за допомогою нього можна дізнатися багато нового, обмінятися інформацією та навичками. Нині в колекції співрозмовниці більше тисячі екземплярів — це поштівки зі всіх країн Європи, майже всіх штатів Америки, шкодує, що дуже мало листівок з Африки. А ось найбільше з України, Росії, Америки, досить багато з Німеччини. Особливо подобаються Юлії листівки незвичайних форм, де зображені мапи, краєвиди, замки, ілюстрації книжок і особливо «Аліса в країні див» - їй присвячена окрема збірка.

А ось у колекціх філокартистки Ірини Боднар — понад 92 тисячі листівок. Щоправда, й стаж колекціонера в неї більш, ніж солідний — більше півстоліття. Цікавлять пані Ірину не всі листівки, а ті, на котрих зображені краєвиди міст, містечок, селищ… Співрозмовниця зазначає, що такий вид листівок з’явився пізніше за інші — на початку 90-тих позаминулого століття. Найстаріша у її колекції — 1896 року. Відправили її з Каїру до Берліну, куди, як свідчать штемпелі, вона добиралася два роки. Нині у співрозмовниці є поштівки з більшості країн світу, найменш представлений Африканський континент, зокрема, ті країни, де тривають військові конфлікти…

Анна Золотнюк

Фото авторки