Від тернопільського бігуна втік ведмідь (фото)
На трейлі Чорногірського хребта тернопільський бігун Сергій Сапіга зустрів ведмедя. Вони влаштували гонку, яку ведмідь все таки покинув. А даний маршрут відтепер бігун називатиме «ведмежа стежка».
- Давно не бігав своїм треком, який назвав «ведмежа стежка». Це мій улюблений, бо я ще там ні разу не зустрічав людей, але один раз зустрівся з ведмедем. Кумедна була зустріч, бо не я тікав від ведмедя, а він від мене, - згадує бігун. - І так вибіг я на полонину Псарівка, насолодився зимовими краєвидами на Чорногірському хребті, який вже був в сутінках, забіг в ліс і ввімкнув свій ліхтарик, без якого я не вибігаю навіть на денні пробіжки. В лісі тихо, тільки сніжок хрумтить під ногами. Попереду Ума, без якої я також не вибігаю на пробіжки, якщо живу в гірській хатині «Білий Слон Ґаджина». Люблю бігати вночі, бо це не тільки пригода, а ще і якась магія, містичність і зовсім інший світ. На свіжому снігу по стежці почали зустрічатися різні сліди. Якісь знаю, якісь здогадуюсь, якісь не знаю. Тут лис біг по стежці, от заєць перебігав стежку, це сліди косуль, а це можливо великі копита оленя перетнули стежку, мишка перебігала до нірки. Деякий час взагалі ніяких слідів і от щось не зрозуміле, 9-тий кілометр, і це вже після того місця, де я весною зустрів косолапого. Але сліди свіжі та великі, явно не людські. Добіг до струмка і бачу - вода не замерзла, тож слід свіжий, зупинився, пригледівся і розумію, що то точно слід ведмедя. Побіг я далі, Ума позаду, темп збавив, ліхтарик ввімкнув на 500 люменів, батарея свіжа, вистачить надовго, дістав свисток і повішав на шию, щоб довго не вишпортувати з пояса, дістав ніж на всяк випадок, начебто він мені допоможе. Ноги наше все! Попереду бачу ведмедика, але не такого, як я бачив в цих краях худючого. А то такий, блін собі ведмедисько.
Бігун все таки продовжив шлях, а ведмідь його невдовзі покинув.
- Я збавляю темп, але біжу далі, - продовжує Сергій Сапіга. - Біжу я, саплю, соплі течуть по бороді, біжить Ума, сапить позаду, біжить ведмідь і тоже добряче сапить. Не свищу, не кричу, Ума не гавкає, ведмідь не ричить. Всі біжать в тишині по стежці. Картина ще та. Дістав телефон, думаю, може хоть щось зніму на відео. Але як завжди, фото слідів з спалахом, кінець дня, холод, телефон вирубився. Темп бігу - невисокий, десь по 6:30, і тут почався спуск до руїн австрійського туристичного притулку. І я вам можу точно мовити, що ведмеді вниз, особливо по свіженькому сніжку, ну дуже погано біжать, можна навіть сказати ковзаються. Темп ще більше впав. А от я в своїх кросівках почував себе набагато впевненіше. Розумію, що якщо вибіжимо всі разом на поляну, то я тоді не знаю, хто вже за ким буде бігати, ну і з поля зору ведмедя я також не хочу втрачати, бо коли бачиш загрозу, то якось легше щось робити. Але все як і почалось зненацька, так і скінчилось, на щастя, мені чи ведмедю. Косолапий трейл-бігун добіг до дороги і побіг вже не по ній, а вниз до річки. І я з Умою повернули на дорогу і прибавили темп. Я так і не зрозумів, чи щось зрозуміла Ума, чи вона просто бігла, але ні разу Ума не гавкнула і не доганяла ведмедя. І так було весною, коли ми також бігли всі разом з ведмедем. Ми пробігли по дорозі метрів 30 і тільки тоді я почув, як ведмідь добряче рикнув. Чи то висловив невдоволення, чи то подякував, я не зрозумів. Але тільки тоді Ума зупинилась і подивилася в сторону, яку побіг ведмідь, але то ненадовго і побігла далі по дорозі. До того рику я спокійно біг і не було якогось відчуття небезпеки. Але після рику я щось подумав, що може все таки він король тут в лісі, ну і так добряче мене трухануло, що я файно прискорився, чуть не перечепився через Уму і не розклався на дорозі. Далі я передумав бігти по стежці Нічного Чорногірського марафону в сторону сироварні, бо щось не дуже хотілося зустрітися знову з міхаличом і побіг по дорозі в Бистрець а потім вже по стежці в гірський притулок «Білий Слон Ґаджина». Ось така цікава трапилася пригода. Трек точно буде називатися «ведмежа стежка».
До слова, зимовий півмарафон у Тернополі можна пробігти 26 грудня, початок о 10:00 з Водної арени.
Фото з допису