Відголоски Дрездену та Баден-Бадену в Микулинцях, що на Тернопільщині

Микулинці починаються автобусною зупинкою з мозаїкою: написами «мир» різними мовами та голубом, відповідно, теж миру. Її простір безбожно заліплений оголошеннями так, що пернатого вісника благих новин довелось буквально вигрібати з-під паперових завалин. І то таки сумно, бо зупинка непоганий зразок монументального мистецтва і карати її отак лише за те, що зведена в неугодні часи, негречно. Але я не про те.

З тої зупинки при в’їзді до Микулинців, очевидно, починаються чи не всі мандрівки у це найдавніше на Тернопільщині містечко, адже звідси рукою подати до руїн замку, колишнього палацу та Троїцього костелу.

DSC_8541

З усіх трьох мені найбільше подобається саме останній. Не зважаючи на те, що його біографія містить чимало не надто веселих подій, він і нині вражає. Його називають однією із найвизначніших барокових пам’яток архітектури на Тернопільщині. Його автор Август Мошинський за взірець взяв католицький костел при королівському палаці у Дрездені. Храм приємно обійти (щоправда налаштуйтесь на вкраплення пластикових вікон), спостерігаючи за зміною форм і ліній, а потім вийти до цвинтаря. Тут багато старих скульптур, щоправда, більша частина з них пошкоджена. Тож іноді це нагадує такий собі ветхий камінний вертоград деформовані скульптури (а проте їх антропоморфні риси все ще чіткі) запеленані травами й сховані в савани кущів. Особливо врізалась у пам’ять повалена колона, прикрашена пишними реалістичними квітами, а на їх камінні Cladonia chlorophaea. Що ще треба для роздумів на тему марноти марнот? Давні козацькі хрести, врослі в землю, розп’яття на тлі ранньоосінніх пейзажів. А ще віддалений шум траси та небо…

DSC_8556

Оберти споглядально-врівноваженого настрою трохи розвіє осучаснений палац. Атланти розважливо спостерігають за тим, що відбувається навколо. Всередині розкішні чавунні сходи до речі, пригляньтесь до їхніх деталей, а ще до тамтешніх колон. Сам ампірний палац графів Реїв нині занадто оновлений, аби складати йому оди, але зі сторони парку ще може справити враження. До речі, коли вже згадала про зв’язки Микулинців з Дрезденом, то ось вам ще одна паралель. Одні із власників міста, Конопки, свого часу вирішили заснувати тут бальнеологічну лікарню (тут здавна були відомі мінеральні сірчані джерела), щось на зразок санаторіїв Баден-Бадена. Стартап провалився. Втім, нині тут діє бальнеологічна лікарня.

DSC_8592

Що ж до замку, то це скоріше атракція для любителів піврозвалин. Але коли вже тут, то оминути не випадає. Тим більше, так само, як палац чи костел замок концептуальна точка Микулинців. Зрештою, навіть концептуальніша, ніж ті дві, і не лише тому, що давніша. Микулинці (а первісна назва Микулин) розташовувався у стратегічно важливому місці, тож замок тут був за замовчуванням. У часи Речі Посполитої це був один із головних форпостів у протистоянні Оттоманській імперії. Пізніше замок втратив оборонне значення. Далі його використовували і як суконну фабрику, і як територію, де проводили ярмарки із втратою значення оборонної споруди він почав занепадати.

DSC_8626

Обмежуватись цими трьома названими точками, ясна річ, не варто. Буде нагода не спішіть і прогуляйтесь парком біля палацу, а далі прямуйте в центр. Тут хай і не надто яскрава, а все ж варта уваги міська забудова особливо ряд одноповерхових будинків. Є й то тут, то там розкидані прикметні дещиці. Серед них старий млин, кілька модерністичних будинків, щонайменше одна вілла, а ще кілька цікавих дверей, огорож, автентичних вікон. Прикметна тут і фігура святого Флоріана, котрий допомагає в боротьбі з вогняною стихією та є покровителем пожежників. Він у Микулинцях не просто так. Як і всі давні міста, де забудова була переважно дерев’яною, тут неодноразово виникали пожежі, що, траплялось, знищували цілі квартали. Для убезпечення міщани в 1797 році встановили у центрі Микулинців скульптуру святого Флоріана. До речі, після того пожежі місто оминали. Щоправда, змінився й уклад життя на зміну дерев’яним будинкам прийшли кам’яні. Як свідчить напис на скульптурі, в 1863 році її відновлювали, а в 1909 перенесли з центру на периферію.

DSC_8635

Ну а далі на зупинку. Чекати автобуса до Тернополя.

DSC_8577

DSC_8599

Анна Золотнюк

Фото авторки

ФоторепортажТернопільщинаПатрульна поліціяархітектураТеренсмт Микулинці