Сімейна лікарка з Тернопільщини вишиває неймовірні сорочки (фото)

Наша співрозмовниця за фахом - сімейна лікарка, а ще - талановита вишивальниця!  Із нею спілкуємося про те, чим особлива автентична вишивка і яке місце вишивки у сучасному світі.   

— Першу вишивку ви створили у дитячому віці разом із татом. Можливо, пригадуєте емоції від цієї роботи? Що вас привабило у вишивці? 

— Звичайно, пригадую. Мені перехоплювало дух, коли “вимальовувала” перші стібки на полотні. Тоді для мене найважливішим було навчитися чогось нового. Опановуючи кожен наступний вид рукоділля, отримувала велику насолоду і задоволення. 

У вишивці мене привабило те, що я можу створювати такі ж прекрасні речі, які створювала моя мама і бабуся. 

— А що не відпускає у цьому занятті зараз, після стількох років? 

— Зараз вишивання для мене є різноплановим захопленням: це і можливість відпочити від круговерті справ і думок, це естетика, це задоволення від споглядання виробів, це радість та відчуття гордості за те, що є українкою, за те, що підтримую та зберігаю національні традиції вишивання сорочок різних регіонів України. 

Вишивка може допомогти виробити в собі наполегливість, цілеспрямованість, образне художнє мислення, а ще виваженість, поміркованість і зосередженість. 

Головним у вишивці для мене є те, з якими думками та настроєм я беруся за голку та нитку, бо ж своєю енергетикою я наповнюю виріб, будь-яку роботу починаю з молитви, прошу благословення Бога. Тому мої сорочки є своєрідними оберегами для мене моїх рідних і близьких.

— Ви працюєте зі старовинними техніками, зокрема, створюєте борщівські сорочки. Чим вас приваблюють автентичні візерунки та шви? 

— З давніх-давен у візерунках закладали певний символізм: кожен завиток, круг, ромб і навіть точка мали певне значення і несли інформацію, ці символи вживалися як знаки добробуту, здоров’я, достатку чи щасливого подружнього життя. Саме тому, відтворюючи давні узори, ми ніби програмуємо свій оберіг. 

Але важливі не тільки шви й техніки — велике значення має крій виробу, те, як і де розташований орнамент. Вивчення цього, а відтак застосування має величезне значення у підтримці, збереженні та відродженні наших національних традицій та нашої пам’яті.

Для мене більш цінним є давні візерунки. Відтворюючи автентичні сорочки, найчастіше використовую такі шви, як колодки-І і колодки-ІІ, підстелений хрестик, або навиване, шов «битим», різноманітні оздоблювальні шви, для сорочок Східного Поділля застосовую низинку, замкову низинку, занизування і заволікання. 

— А на що ви звертаєте увагу, підбираючи орнаменти для вишивки? 

— Сорочка має сподобатися мені з першого погляду, запасти в душу. Коли це сталося, обмірковую, як її вишити: які матеріали, кольори підібрати, як скроїти, розташувати вишивку. Часто процес підготовки може тривати кілька місяців. Загалом надаю перевагу геометричним орнаментам. Саме такі є для мене магічними. Можливо, коли вишиваю їх, включається пам’ять роду. 

Я вишиваю дуже багато різноманітних виробів: доріжки, рушники, образи, але найбільше люблю саме сорочки. Вважаю їх оберегами. Вони ідентифікують нас як українців, створюють святковий настрій, їх може побачити багато людей і, сподіваюся, що дивлячись на них, вони відчувають приємність. 

— За минулі роки вишивка загалом, і зокрема, автентична, набуває щораз більше популярності. Як гадаєте, чому? 

— Відродження любові та прихильності до вишивки свідчить про посилення зв’язку поколінь, розуміння мудрості предків і зростання любові до свого рідного, до України.

Фотографії надала Ірина Сампара.