Володимир Кріса: «Відтворюючи втрачені споруди, певною мірою почуваюся давнім зодчим»

Володимир Кріса із Великих Гаїв Тернопільського району вже сім років створює мініатюрні паперові копії відомих будівель. Серед його робіт як іноземні – приміром, Ейфелева вежа, Кельнський собор, Храм святого сімейства у Барселоні, баварський замок Нойшванштайн, так і наші, українські, а точніше, тернопільські — парафіяльний, єзуїтський, Домініканський костели, Надставна церква та синагога. Нині Володимир завершує макет церкви Різдва Христового.

До речі, з роботами Володимира Кріси тернополяни й туристи вже знайомі — він створив макети ключових будівель макету довоєнного Тернополя, а незабаром у бронзі постане модель парафіяльного костелу. Тож поспілкувалася із ним та розпитала про особливості його хобі.

— З чого розпочалося створення макетів архітектурних об’єктів Тернополя?

— Першим я створив макет нині зруйнованого парафіяльного костелу. Серед моїх робіт дуже багато тих, що відтворюють старовинні архітектурні об’єкти, бо мені близька їхня естетика. Серед стилів найбільше подобається готика. Щоправда, у Тернополі споруд у чистій готиці не було: парафіяльний костел був найближчим до неї, але зведений він у неготичному стилі, для якого характерне поєднання рис готики та класицизму (якщо говорити в загальному, то від першого – високі шпилі, «повітряність» конструкції, від останнього — напівкруглі арки вікон, колони). Через велику кількість декоративних деталей, макет парафіяльного костелу і досі залишається найскладнішим у виконанні. До речі, поки він також найбільший за розміром.

Роботі над кожним макетом передує пошук інформації — цікавлюся історією будівлі, знаходжу креслення, фотографії, описи, розповіді. У роботі над цією пам’яткою мені допоміг краєзнавець Тарас Циклиняк, так само, як і під час створення інших.

— Мабуть, в тому є щось дуже потужне – відчувати, що ти відтворюєш пам’ятку, котрої вже нема. Це як відбудовувати її заново.

- Беручись за відтворення втраченої споруди, певною мірою почуваюся давнім зодчим та ніби переношуся на кілька століть назад. Адже дуже часто треба самому розраховувати висоту, ширину певних елементів, тощо. Коли відтворюю дрібні деталі, покладаюся на свій досвід і знання. Траплялося й «реконструювати» ту частину споруди, опис якої відсутній. Приміром, коли працював над створенням макету Єзуїтського костелу, теж нині неіснуючого, побачив, що креслення цієї будівлі, виконані у різні роки, не збігаються — у них не було одноголосності щодо її контуру. Фотографії теж не допомагали — всі вони зроблені з двох ракурсів, і саме та частина, котра мене цікавила, постійно «ховалася». Але мені таки вдалося відтворити її. До речі, саме про єзуїтський костел було найменше інформації.

Менше, ніж про синагогу?

— Із нею мені пощастило — знайшов точне креслення синагоги, виконане сучасними дослідниками, тож зміг відтворити її дуже точно. До речі, вона, так само як замок, Надставна й Середня церкви, була оборонною спорудою. Значно допомогли й фото будівлі, котрі знайшов Тарас Циклиняк.

— А як працювалося над макетом катедри?

— З будівлями, котрі дійшли до наших часів, простіше – достатньо їх ретельно відфотографувати зі всіх боків, вибравши різні ракурси та приділивши значну увагу деталям. Коли почав працювати над макетом катедри, не мав її креслень, тож абсолютно всі заміри робив сам — ходив із рулеткою та вимірював довжину всіх стін, поворотів, заміряв фундамент, відтак розрахував вертикальні розміри… Потім мені трапилися креслення, виконані архітекторами, і виявилося, що мої розрахунки мали невеликий відсоток розбіжності від справжніх розмірів. Працював над макетом у 2015 році. Відтворив будівлю разом із частиною її оточення — бруківкою, тож, коли її змінили, переробив і макет. Згодом встановив і годинник на одну з веж. Адже я мав на меті точно відтворити споруду в тому вигляді, в якому вона нині. До речі, робота над катедрою була складною, адже збудована вона у стилі необароко, тому її фасад багато прикрашений різноманітними декоративними елементами.

А який масштаб ви використовуєте?

— Всі роботи виконую в масштабі один до ста. Так макети виходять не надто великими і не надто маленькими, завдяки таким розмірам вони мобільні.

— Основний матеріал - папір?

— Так. Він простий у роботі та доступний. Але питання матеріалу для мене не головне. Головна частина роботи, вона ж найважча та найтриваліша – створення викрійки. Фішка мого хобі в тому, що створення макету — повністю авторська робота. Я самостійно розробляю викрійки, а не скачую готові з Інтернету. Кожну деталь треба промалювати і щоразу бути точним до міліметра, щоби потім на етапі збору макету всі частини ідеально зійшлися. Деталі роздруковую на принтері. Основні елементи часто роблю з картону, для дрібних деталей використовую тонкий папір. Склеюю все докупи. Для того, щоби зробити макет більш довговічним, вкриваю його шаром спеціальної фарби – тоді йому навіть дощ не страшний. Загалом такі роботи можуть простояти не один десяток років. Сподіваюся, що скоро стане більш доступний 3-D друк, і можна буде придбати 3-D принтер, з яким виготовляти моделі стане ще легше.

Анна Золотнюк.

ТернопільщинаархітектурабудинкиТеренлюдиісторії