Вироби майстрині з Тернопільщини й взимку подарують тепло (фото)

А ви знали, що для того, аби виготовити солом'яного капелюха, потрібно спершу виплести понад 20 метрів плетінки? Майстриня із села Білокриниця Кременецького району Софія Стрикула сім років творить із природних матеріалів, зокрема, жита, пшениці, вівса, рогози, різноманітні декоративно-ужиткові вироби. Цікавість ще й у тому, що ця жінка сама заготовляє матеріали для рукотворів. Про деталі створення цих теплих і сонячних виробів я й поспілкувалася із нею.

— Доброго дня, пані Софіє, ви викладали предмет «Недеревні ресурси лісу» у Кременецькому лісоколеджі, отже знаєте про рослини багато. Звідки у вас інтерес до природи?

— Рослинами, особливо лікарськими, цікавлюся дуже давно. Інтерес до них, до природи, виник ще в шкільні роки, коли тато брав мене з собою в ліс по гриби та ягоди. Ми ходили з ним на гори звідки, як на долоні, було видно навколишню природу, і це мене зачаровувало. Після закінчення школи я без вагань обрала професію лісника, а потім продовжувала навчання в лісотехнічному інституті, про що ніколи не пожаліла.

— Прочитала, що ви вирощуєте та збираєте багато різних рослин — безсмертник, тонконіг, котячі лапки, жабник, перлівник… — використовуєте їх у своїх виробах… До речі, надаєте їх символічного значення?

— Серед великого різноманіття рослин є багато таких, які я використовую в плетінні. Перш за все, це злакові: жито, пшениця, овес, ячмінь, тонконіг, райграс, вівсяниця та інші. Влітку я збираю багато трав, які взимку використовують для оформлення дзвоників, ангеликів, дідухів, сердечок. Заготовляю, передовсім, багато безсмертника, по-науковому — цмин піщаний. Ця рослина є обов'язковою майже в усіх моїх виробах. Крім того, безсмертник завжди в моїй аптечці. Для оздоблення виробів заготовляю також конюшину польову, перлівник, лисохвіст, осокові трави. Вдома на городі вирощую льон, кермек та геліхрізум.

У рослинах не шукаю символічного значення, бо всі вони дані Богом і мають свою неперевершену красу та значення. Одні лікують, іншими харчуємося. А ще треті прикрашають наші будинки та звеселяють око людини. З них можна робити різні речі, одяг, чимало  використовують в промисловості для різних потреб.

Аби виріб був позитивний і мав хорошу енергетику, потрібно любити свою справу і працювати не для матеріальної вигоди, хоча й це важливо, а працювати з задоволенням. Якщо в мене немає відповідного настрою, я плести не буду, бо, як кажуть, не лежить душа.

— Ви самі вирощуєте деякі рослини. Розкажіть про них.

— Маємо з чоловіком кусочок города, на якому вирощуємо жито, пшеницю, овес, льон та різні квіти. Живемо неподалік річки Іква, біля національного природного парку «Кременецькі гори», тому немає проблем із заготівлею різноманітних трав і квітів.

Аби отримати матеріал для плетіння, потрібно пройти ряд важливих етапів: оранка ґрунту, сівба, догляди, жнива (тільки серпом), висушування, розрізання на колінця, сортування, упаковка та зберігання. Цей трудомісткий процес мені допомагає здолати мій чоловік Володимир, який завжди мене підтримує та допомагає. Наприклад, щоб заготовити рогіз, він по пояс заходить у воду і серпом із довгою ручкою зрізає стебла, потім транспортує їх до берега, де вже я піддаю рогіз первинній переробці.

— Цікаво було б дізнатись й про інші особливості заготівлі матеріалів.

— Солому заготовляють тоді, коли колосочки ще не мають зерна, бо інакше при зберіганні такі вироби може пошкодити міль або грибок.

— А як доглядати за солом'яними виробами?

— Їх найкраще зберігати в сухих приміщеннях і не на яскравому сонці, тоді вони довго будуть вас радувати свіжістю і красою.

— Які види виробів улюблені? — Найулюбленіші мої вироби — це ангелики, дзвоники, підвіски, корзинки, сердечка, новорічні прикраси, дідухи тощо…

— Можливо, якісь потребують особливих умінь? — Проводячи майстер-класи, зауважувала, що далеко не всі діти можуть працювати з соломкою. Але в житті буває так, що колись дитина згадає, як уже буде дорослою, що тримала в руці соломку і хотіла з неї щось зробити, і тоді час для рукоділля настане.

— Які обереги ви виготовляєте?

— Я роблю прикраси, вкладаючи в них свою душу і вміння. Не буду стверджувати, що це обереги. Оберегом для людини повинна стати віра в Бога. Але це вже як хто для себе розуміє.

— Коли прочитала про те, скільки ресурсів треба вкласти у плетений капелюх, подумалось, що це справа для дуже посидючих.

— Звичайно, при плетінні потрібно терпіння, бо це процес не швидкоплинний і цією роботою може займатися тільки той, хто цю справу полюбив, тоді з’явиться і терпіння. Ще років сім-вісім тому я не могла навіть припустити, що буду займатися цією справою. Мій тато колись плів капелюхи і натякав мені, щоби я вчилась, та для мене це було смішно. На жаль, навчилася вже без тата.

— Що сім років приваблює вас у цьому рукоділлі? — Вироби з соломки і трав екологічно чисті, приємні на дотик і навіть на запах. А ще вони наповнять вашу оселю змістом, теплотою, сонцем, «розширять» стіни кімнати — при хорошій уяві взимку будете, як на сонячному лузі, споглядати красу природи. Люблю те, що роблю — ось вам і вся енергетика та обереги.

Інна Віконська

Фото надала Софія Стрикула