Вже 20 років на Тернопільщині діє дитячий хор народної пісні “Голосинка” (відео)
У репертуарі хору – народні пісні й танці, веснянки та гаївки. Колектив бере участь у заходах і фестивалях в різних містах України та країнах Європи, підтримує військових
Дитячий хор “Голосинка” вже 20 років об’єднує юних виконавців Жуківської мистецької школи на Тернопільщині. Заснували його у 2006 році Олеся Москалик-Загородня разом із чоловіком Дмитром. Подружжя хотіло започаткувати колектив, який би вирізнявся з-поміж інших. Основою репертуару стали українські народні пісні та фольклор. Виконавці активно беруть участь у мистецьких заходах і фестивалях України та за кордоном. Нещодавно колектив виступив у етнопарку сімейних вражень“Агроленд” під Тернополем, де виконували пісні та провели майстер-клас із народних танців.
Ми вивчаємо обрядовий фольклор. У нашому репертуарі є обряд Маланки – це зимовий фольклор. Активно працюємо над весняним репертуаром: веснянки та гаївки, весняні забави і досліджуємо народні танці, саме побутові і українські народні пісні. Коли ми побачили, що людям подобається те, що ми робимо, ми вирішили, що саме народний репертуар – це основа нашого колективу, — розповідає керівниця дитячого хору “Голосинка” Жуківської мистецької школи Олеся Москалик-Загородня.
Учасники “Голосинки” публікували у соцмережах відео веснянок, щоб зібрати кошти на позашляховик для бригади, у якій служив їхній односельчанин. Нині колектив налічує близько 80-ти дітей та має два хори, старший концертний і молодший, який лише готується до виступів на сцені.
У старшому колективі в нас 40 дітей і майже 40 в молодшому. Через те, що ми дуже активно працюємо, до нас почали приходити хлопці. Це наша гордість, тому що хлопці в колективах – це досить ексклюзивна подія для кожного керівника. У нас є діти від трьох-чотирьох і до шістнадцяти років, коли вони вже закінчують школу. Тоді вони вважаються в нас випускниками, — каже Олеся Москалик-Загородня.
На початку діяльності хору учасники не мали сценічних костюмів і можливості їх придбати. Тому кошти на концертний одяг збирають завдяки виступам. Це дає змогу поступово забезпечувати дітей необхідними костюмами для концертів і конкурсів.
У кожній скрині були такі сердаки або горсики, як їх ще називають. А от взуття не було, це досить коштовна річ, тому завдяки виступам ми назбирали на нього. Тим паче, ми звертаємо увагу на те, щоб діти не виглядали сценічно, а саме були в автентичному одязі, як колись виглядали наші бабусі, — каже Олеся Москалик-Загородня.
Особливо учасники колективу люблять живе виконання музики на інструментах. Навчає дітей гри та супроводжує хор Дмитро Загородній.
Хто на чому може грати, хто якусь користь приносить, на тому й грає. Якщо дитина може в певному такті, навіть на музичному інструменті-трикутнику поставити акцент, цього часом достатньо. Якщо, наприклад, співають колядки та щедрівки, можуть використовувати дзвіночки. Є дуже ходовий в нас інструмент – тамбурин. А вже такі інструменти, як скрипка чи сопілка потребують більших навичок, — каже керівник, концертмейстер дитячого хору “Голосинка” Жуківської мистецької школи Дмитро Загородній.
Одна із найстарших учасниць – Анастасія Лещишин, у колективі вже 8 років. Дівчина розповідає, співати любила ще з дитинства, тому не сумнівалась у рішенні долучитись до хору.
Із третього класу ще долучилася, у нас всі знали про цей хор. Мені дуже сильно подобається виконувати народні пісні. Це пісні наших бабусь, дідусів, вони закарбовані в нашій душі, — розповідає вокалістка, учасниця колективу Анастасія Лещишин.
Продовжувати музичну діяльність після завершення школи планує й Станіслав Поляк.
У третьому класі я спершу ходив вчитися грі на баяні. Коли приходив додому, завжди щось співав, тоді мама каже: “Давай тебе на хор віддамо”. Це був третій або четвертий клас, а зараз я в одинадцятому класі, вже випускник. Цей хор для мене вже як другий дім, — каже вокаліст, учасник колективу Станіслав Поляк.
Спогадами про перші виступи із колективом ділиться ще одна учасниця – Олеся Тонкопряд.
У колективі я два роки. Мене це зацікавило тим, що тут багато нових знайомств. Перша моя поїздка була в Кам’янець-Подільський. Я дуже хвилювалася, адже ще не була знайома з усіма, тому їздила із сестрою. Ми були в Болгарії, їздимо по різних селах виступати , — розповідає дівчинка.
Детальніше — у сюжеті:
Читайте також:
У Тернополі вже понад 17 років діє фольк-гурт “Галицькі музики”.
Фото, відео: Руслан Жиров