«Я буду за нього боротися»: переселенка, яка живе на Тернопільщині, вже рік чекає чоловіка з полону

Востаннє Світлана спілкувалася з чоловіком 26 березня 2022 року. Відтоді - ні листа, ні дзвінка, ні жодної інформації

Майже рік чекає чоловіка з полону жителька Маріуполя Світлана. Зараз жінка проживає на Тернопільщині. Вона розповіла, що чоловік – морський піхотинець Збройних сил України. У складі окремого батальйону захищав підступи до Маріуполя. Більше 30 днів разом з бойовими побратимами тримав оборону на заводі імені Ілліча. Після оточення разом з іншими потрапив у полон до окупантів. Про це пише «Суспільне Тернопіль».

За словами Світлани, до початку повномасштабного вторгнення вона з мамою жила в Маріуполі. Працювала соціальним психологом. Чоловік служив у морській піхоті.

24 лютого вночі о 3 годині у нас почалися вибухи. Було дуже страшно, тому що було вже не так, як раніше. Ми за деяких час звикли до такого, але ми зрозуміли, що щось відбувається. Подзвонив мій чоловік і сказав, що треба виїжджати, що це війна. Також подзвонив мій вітчим, він також був під Авдіївкою, сказав, що виїжджайте, бо буде щось страшне. Якось вони вже це відчули, бо були на лінії зіткнення. О 10 годні 24 лютого ми виїхали з мамою. Слава Богу, ми не застали з нашими родичами, друзями весь той жах у Маріуполі.

Востаннє Світлана чула голос чоловіка ще рік тому


На той час Леонід у складі батальйону морської піхоти перебував у селищі Широкине Донецької області. За можливості виходив на зв’язок, – розповідає жінка.

Він подзвонив на хвилину буквально і каже: «Я живий і все. Тримаюсь, все буде добре». Він ніколи мені не казав, що втомився, що важко. Хоча я по голосу розуміла, що він дуже виснажений і під час телефонного дзвінка я чула звуки вибухів авіабомб.

Наприкінці березня чоловік перестав виходити на зв’язок, каже Світлана.

Востаннє я з ним розмовляла 26 березня 2022 року. Він мені подзвонив, сказав, що живий, що все буде добре. Він завжди говорив оптимістично. І все, з того моменту ніякого дзвінка, ні листа, взагалі, ніякого зв’язку я з ним не маю.

Згодом жінка дізналася, що Леонід разом з побратимами потрапив у полон.

Це було 3 квітня. Виклали у соцмережі відео як 260 морпіхів взяли в полон. В ютубі, на всяких рашистських каналах я це подивилася і відразу впізнала свого чоловіка. Я його впізнала по ході. І тоді я почала дзвонити всюди: в координаційний штаб, в інформаційне бюро. Мені підтвердили, з частини подзвонили, сказали що він в полоні.

Світлана каже, зверталася до усіх служб, які можуть допомогти повернути чоловіка, об’єднала зусилля з дружинами бійців, які потрапили в полон з її чоловіком

Ми сотні документів подаємо до координаційного штабу, інформаційного бюро, у Міністерство оборони. Ми їздимо в Міністерство реінтеграції. Сподіваємося, що всі міжнародні організації і влада посприяють обміну військовополоненими та повернуть захисників Маріуполя, тому що вони боронили для нас майбутнє, аби ми просто могли зранку попити кави і з’їсти смачний сніданок. Тепер ми боремося за них. Ми і будемо боротися, допоки мій чоловік, кожен батько, кожен брат та мати не буде вдома, в Україні, разом з нами. Мій чоловік завжди казав «Хто, як не я?». Тепер я кажу: а хто, як не я. І я буду боротися за нього.

Світлана з чоловіком

Читайте також: Позивний «Восьмий»: боєць з Тернопільщини повернувся з Британії, щоб боронити Україну

Фото - «Суспільне»

геройВійнавійськовийполонпереселенка