Я роблю так. Як наважитися малювати (фото)

Художниця та ілюстраторка Ірина Фалендиш прихильниця інтуїтивного малювання. Вона переконана, що такий підхід дає нагоду зазирнути всередину себе.  

У дитинстві, здається, малюють всі, і роблять це без вагань. Мені б хотілося, аби виростаючи, ми не припиняли цього робити. По-перше, тому, що мистецтво глибоке та різнопланове, а по-друге, тому, що малювання — це діалог із собою. Хоча малювати буває складно. Зі свого досвіду знаю, що таке страх перед поглядом іншого, відчуття скутості, коли запитуєш себе: а як малювати правильно, а чи взагалі треба малювати? Але, коли звернутися до  історії мистецтва, то зрозумієш, що малювати треба, а поняття правильно/неправильно не існує, і це довели художники — від імпресіоністів до постмодерністів. Мені подобається фраза Лева Толстого, що приблизно звучить так: «Якщо забрати емоцію, то залишається сама суть». Тому, коли йдеться про виявлення емоції, критика не можлива, і це яскраво довів Art Brut, так зване «брудне» чи «наївне» мистецтво.

Малюючи, слід розслабитися та не завмирати, розмірковуючи про наступний крок, — хай вас ведуть фарба, пензлі, олівець. Варто покластися на легку та впевнену в собі дію на папері чи полотні, а пензлик чи олівець хай самі вибирають потрібний відтінок, лінію, форму, силу натиску. 

Важливо розуміти, що картина чи малюнок — це передача інформації через коди архетипів і символів, які м’яко та вільно лягають на папір. Малюнок — діалог художника із самим собою, глядач же зчитує зображення під своїм кутом. Тож наше головне завдання під час малювання — перенести повідомлення підсвідомості на папір.  

Малювання — це двері для відкриття нового, це постійний пошук і єднання себе самого з ідеєю. Форм цього єднання є безліч, зокрема, іноді автор може стати власним персонажем, котрий так довго і заповзято втілюється. 

Малювання — це завжди натхнення і виявлення чогось особливого. Щоби почати малювати, я маю розслабитися і бути в мирі зі всім. Упродовж дня у мене не раз пробуджується бажання зробити щось красиве для себе, та й, переконана, не тільки у мене. Важливо помічати такі відрухи, і, спіймавши таку мить, знайти час для малювання. Крім того, аби підготуватися до малювання, можна помедитувати, бажано з музикою — так легше налаштуватися на творче осяяння. Можна заплющити очі та  уявити образи, які потім спробувати втілити в лініях. Але необов'язково — можна почати малювати без задуму і тоді плями, лінії та фігури з часом набудуть певної форми. Зазвичай я дозволяю собі багато випадкових дій, котрі мене приводять до новинки. 

Варто спробувати різні підходи, аби розібратися, який ближчий до душі, або ж вигадати власний. Тож бажаю всім натхнення та любові, щоби ваші руки ніколи не тремтіли в страхові перед чистим листком. 

Запитувала Анна Золотнюк