Як порозумітись тернополянам, які розлучаються?

Часом дорослі розлучаються і не можуть знайти спільної мови щодо місця проживання їхньої дитини, її матеріального утримання. Що робити у таких випадках - розповідають фахівці системи безоплатної правової допомоги у Тернополі.

Місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14 років, визначає вона сама.

Якщо батьки не дійшли згоди – спір вирішує орган опіки або суд. Варто знати, що якщо ви звернулися до органу опіки, то це не позбавляє вас права на звернення до суду. Але звернення з позовом до суду орган опіки припиняє розгляд заяви.

У вирішенні спору беруться до уваги:

-ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків;

-особиста прихильність дитини;

-вік дитини;

-стан здоров’я дитини;

-інші обставини, що мають істотне значення.

Закон не дозволяє залишити дитину з тим із батьків, який:

-не має самостійного доходу;

-зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами;

-аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Якщо жоден із батьків не відповідає вимогам, дитину передають:

-бабі, дідові або іншим залученим родичам;

-органу опіки та піклування

Вирішувати спори можна через орган опіки та піклування. У цьому разі до служби у справах дітей подаються такі документи:

-заява;

-копія паспорта;

-довідка з місця реєстрації (проживання);

-копія свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності);

-копія свідоцтва про народження дитини;

-довідка з місця навчання, виховання дитини;

довідка про сплату аліментів (у разі наявності).

Працівник служби у справах дітей:

-проводить бесіду з батьками;

-відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання;

-звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім’ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов’язки з виховання дитини та догляду за нею;

-складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

Беруться до уваги:

-ставлення батьків до виконання батьківських обов’язків;

-особиста прихильність дитини;

-стан здоров’я дитини;

-факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності;

-інші вагомі обставини.

Рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини з одним з батьків  є обов’язковим до виконання, якщо протягом 10 днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду.

Вирішувати спори про місце проживання можна також через суд. Той із батьків, який бажає, щоб з ним проживала дитина, звертається з позовною заявою до суду.

Суд звертає увагу на такі аспекти:

-письмовий висновок органу опіки та піклування;

-з досягненням 10-річного віку у дитини з’являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у визначенні місця проживання;

-ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків;

-особиста прихильність дитини;

-вік дитини;

-стан здоров’я;

-особисті якості батьків;

-відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною можливість створення дитині умов для виховання і розвитку;

У будь-якому разі батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.  За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду аліменти присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Під час вирішення спорів щодо сплати аліментів на дитину Верховний суд, зокрема, звертає увагу:

-сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов’язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини;

-перелік видів доходів, які враховуються при визначенні аліментів, не є вичерпним;

-розмір аліментів на дитину, визначений рішенням суду, не вважається незмінним: його може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров’я когось із них та в інших випадках;

-стягнення неустойки (пені) за заборгованість платника по аліментах можливе лише у разі, коли така заборгованість винила з його вини;

-звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за наявності встановлених судом істотних обставин: тяжка хвороба тощо.

Аліменти можуть стягуватися і на повнолітніх дітей, які продовжують навчання:

-якщо дочка або син старші за 18 років, але молодші 23 років;

-дочка або син продовжують навчання;

-потребують у зв’язку з цим матеріальної допомоги;

-у батьків є можливість надавати таку допомогу.

Фото БПД