Як тернопільська журналістка вперше їздила на закупи до Польщі (фото)
Майже 36 годин – без сну і на ногах або принаймні «на колесах». Кількагодинні черги на кордоні. Мінімум часу на вивчення країни, якою проїжджаєш. І ось вони – жадані покупки!
Саме так нині виглядають шоп-тури – популярні поїздки на закупи до Польщі. Чи вдається так зекономити? Це – питання. Більш-менш привабливими для українців є лише акційні ціни або товари за знижками – не рівняйте їхні зарплати із нашими.
- Не можу сказати, що шкодую, що поїхала, - каже тернопільська журналістка Любов Красновська. – По-перше, своєї мети – «прогуляти візу» - я добилася, по-друге, набралася нових вражень, по-третє, дещо купила: невеликі презентики для родичів і дві обновки для себе, адже потрібні були так звані «фактури». Утім, не думаю, що я фінансово від цього виграла. Дешевих товарів у Жешуві не бачила.
«Дорогою на Польщу минули дві страшних аварії»
На водія, який пропонував поїхати у шоп-тур, тернополянка натрапила у соціальній мережі «вКонтакте». Перевірила сторінку: створена давно, оголошень багато, відгуки клієнтів - позитивні. Після особистого дзвінка впевнилася – не аферист. До речі, раніше дорога обходилася дешевше, тепер водії попросили 450 грн за «туди і назад». Але кажуть, що це – дешево. Дехто і за поїздку на закупи до Перемишля таку ж суму вимагає. Власне, ніхто не боронить їхати із Тернополя автобусом – такі рейси теж є, але натовп тоді - більший і складнощі – відповідні.
- У п’ятницю, 20 січня, весь день була на роботі, а ввечері, близько 20-ї сіла у бус, - додає журналістка. – На митниці були майже опівночі. Українську ділянку пройшли без затримок, але через «тяганину» у поляків виїхали на маршрут, коли годинник показував третю ночі. Дорогою нас спинив наряд прикордонників – ще раз перевірили, чи ми не веземо нелегалів. Коли їхали назад, по обіді 21 січня, «трусили» менше. Тому переїзд через митний пост Грушів забрав близько години.
Тепер – про саму дорогу. Найгірші ями на Тернопіллі - біля Озерної, погана дорога біля Зборова... Скарги на об'їзну Золочева уже давно нікого не дивують.
- Дорогою на Польщу наш «Мерседес-Спрінтер» минув на тій ділянці дві страшних аварії, - розповідає жінка. - Попри те, що дорога через відлигу була, як скло, посипати її почали пізно, а тому безпечними були окремі ділянки.
Власне, через це на митний пост приїхали трохи пізніше, ніж розраховували. Але пощастило, що черги не було. Усі пасажири, які не встигли оформити страховку у Тернополі, спокійно це зробили у Шегині.
Жешув – «столиця» Підкарпатського воєводства
Біля самого Львова і до Шегині дорога уже була сухенькою. А про польські шляхи - багато говорити не треба: так, сніг там є, часом і тротуари не почищені, але скаржитися, за великим рахунком, нема на що...
- Назад ми поверталися через Грушів. Водії постійно між собою контактують, і один із них повідомив, що у Шегині – черга, - продовжує терноплянка. - Дорога звідти через «кучеряві» села - суцільний плач. Мій хребет досі пам'ятає кожну тамтешню вибоїну. І це при тому, що водії були досвідчені, а в "Мерседесі» було тепло і доволі комфортно: на 5-х пасажирів – двоє водіїв, які всюди ходили за нами, весь час радили, що і де краще купити тощо.
unnamed (19)
Трохи більше години – і ми у пункті призначення. Жешув – гарне містечко, «столиця» Підкарпатського воєводства. Там і річка Вислок тече, і дуже колоритні будиночки є, і величезні «вулики»- багатоповерхівки, як у нас... Але місто, за стилем, забудови більше нагадує Львів чи навіть Миколаїв, а не Тернопіль із його горезвісним ущільненням.
- Усі, хто їхав у бусі вже мали досвід подібних закупів. Місто їх взагалі не цікавило – тільки крамниці і супермаркети, - розповідає тернополянка. – Ну, поїхали у «Tesco», скупилися у «Biedronka» і «Lidl». Але на годиннику – ще і 10-ї ранку немає! Попереду – «Millenium Holl». На «мандрівку» цим торговим гігантом водії нам дали 4 години. Мені із головою вистачило двох…
unnamed (20)
Жодних вибоїн, більшість будинків – відремонтовані
Випивши кави в одному із численних кафе (4 зл/філіжанка) і відвідавши безкоштовний туалет (вони є на кожному поверсі і дуже чисті, є мило і туалетний папір – прим.), журналістка наважилася сама трохи погуляти чужим містом.
- Оскільки особливих закупів у Польщі я не планувала, то більше ходила, роздивлялася, порівнювала, - додає вона. - До речі, ті зелені ящики, які я сфотографувала - це для піску. Але вони пластикові, а тому мають кращий вигляд, ніж тернопільські, дерев'яні...
unnamed (17)
Дороги – рівненькі, жодних вибоїн. Всюди світлофори і «розумні» зупинки. Більшість будинків – нещодавно відремонтовані. Навіть багатоповерхівки – утеплені і гарно розмальовані. Недоглянуті будівлі тернополянка помітила лише у старій частині міста. Хоча до центру, який, за словами водіїв, дуже нагадує Львів, було недалеко, але… Торбина із покупками, рюкзак, «каша» під ногами і мокрий сніг – ускладнювали подорож.
- Не можу похвалитися особливим знанням польської, тому розпитувати дорогу чи добиратися транспортом не наважилася, - зізнається жінка. – Просто хотілося побачити ще щось, окрім крамниць. Шкода, що я не сказала про своє бажання водіям. Виявляється, вони могли мене підкинути до центру міста, а потім забрати.
«Дзень добрий» і «Дзенькує» - від кожного продавця
Зекономити на деяких покупках, за її словами, дійсно можна, але тільки, якщо пощастить натрапити на акційні товари або на такі, які в Україну потрапляють тільки через кордон, а тому - із націнкою.
- Наприклад, сир «Королівський» я купити менш як за 20 зл/кг. Помножте на 7 і зрозумієте, скільки він мав би коштувати в Україні, - уточнює журналістка. - Спеціальні «хустинки» для прання, які зберігають білизну від сірості чи фарбування від інших речей при спільному пранні, купила за 9 зл/20 шт. Хоча поруч лежали такі ж - іншої фірми за 23 зл.
Цілодобові великі торговельні центри, де можна і на дивані посидіти, і кави випити, поки чекаєш відкриття інших магазинів, - це дійсно зручно. Ніхто там на українських «шоперів» уже навіть уваги не звертає. Ось тільки з першого разу скористатися касою самообслуговування було важкувато. Проте поляки завжди раді прийти на допомогу.
- Пляшку хорошого Каліфорнійського рожевого вина я купила за 17 злотих, сімейну упаковку кави «Chibo» на 450 г – за 3,5 злотих, - продовжує жінка. – Упаковки розчинного капучино і гарячого шоколаду «потягнули» трохи менше.
Українці часто «затарюються» у Польщі ковбасами. І не дивно – вони смачні, хоча й не надто дешеві. Наприклад, упаковка акційних «парувок» (сосисок – прим.) коштувала 6,99 зл. Копчені ковбаси «тягнули» більше, хоча все залежало від ваги упаковки.
Із оформленням «фактури» проблем не виникло
- Торговельно-розважальний центр «Millenium Holl» - дійсно грандіозний, у ньому можна як заблукати, так і поїздити на іграшковому потягу і посидіти у кріслах для велетнів, - розповідає тернополянка. - Але! Дешевих товарів там знайти навіть не мрійте. Це - крамниці відомих торгових марок із відповідними для поляків цінами.
Так, зимова жіноча куртка фірми «Lacoste» там коштує понад 1000 злотих. Такі ж ціни на одяг - у крамницях інших відомих брендів. Причому це - зі знижкою! Трохи дешевшими були товари у бутиках не надто відомих фірм, наприклад, «Mohito». Але більшість краму там – такої якості, що не хочеться його і задурно.
- Придбати також зі знижкою можна було непогане взуття, але мене воно не цікавило, - додає вона. - До речі, нам «пощастило» потрапити до Жешува в останні дні різдвяних знижок. Тому у магазинах 21 січня було аномально багато поляків. Наші водії не приховували здивування, казали, що стільки покупців там ще жодного разу не бачили. Що ще... Ну, ґречне «Дзень добрий» і «Дзенькує» від кожного продавця, навіть якщо ти нічого не купив...
unnamed (23)
Вразив тернополянку не лише дизайн «Millenium Holl», а й його святкове оформлення. Тому медведик, люстки та ангелики із лампочок потрапили на більшість фото.
- Із оформленням «фактури» проблем не виникло, - підсумовує тернополянка. – Продавці добре знають, що і як робити. Зайвих запитань не ставлять. Додам, що я завчасно правильно, латинкою надрукувала потрібні дані на окремому аркуші паперу. Це спростило життя і мені, і їм…
unnamed (26)unnamed (27)unnamed (21)
Фото - зі сторінки Любові Красновської у «Фейсбук»