Як тернополянам розрізнити кібербулінг

Інтернет-технології вже давно стали невід’ємною частиною життя сучасного суспільства. У Тернополі, як і у всій Україні, щорічно зростає кількість підлітків, які мають доступ до мережі Інтернет та вільно користуються інтернет-простором. Та на жаль, більшість із них не володіють інформацією про безпеку в інтернеті, не знають як себе поводити у випадку порушення їх прав, а інколи, самі того не розуміючи, порушують права інших людей.

Вже другий рік поспіль 9 лютого світова спільнота відзначає День безпечного Інтернету. Відповідні заходи проходять у всьому світі з метою привернення уваги громадськості до важливості створення безпечного інтернет – простору для наймолодших користувачів.

Булінг – це вкрай негативна, агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, з метою приниження, залякування, демонстрації сили, внаслідок чого заподіюється шкода психічному або фізичному здоров’ю. Серед різновидів булінгу особливе місце посідає кібербулінг - цькування, які вчиняються за допомогою гаджетів, з використанням інтернету, будь-яких електронних (цифрових) технологій.

Кібербулінг відрізняється від традиційного булінгу наступними ознаками: «цькування онлайн», який має мету нашкодити чи принизити людину дистанційно, без фізичного насильства. Жертва ніде не може сховатися, бо навіть покидаючи кіберплатформу комунікації, вона знає, що процес цькування там продовжується. Таким чином агресор має можливість прихованої агресії, оскільки може бути невідомим, анонімним. Також у цьому разі є ширший обсяг потенційної і залученої аудиторії та відсутність зворотного зв’язку. У випадку звичайного булінгу агресор бачить вразливість жертви і може в якийсь момент зупинитися, не доводячи до руйнівних наслідків. А в Інтернеті не видно, що відбувається з іншого боку, і агресор не знає, коли потрібно вчасно припинити цькування.

Серед різновидів кібербулінгу виокремлюють:

1.Флеймінг – (обмін короткими гнівними й запальними репліками), між двома чи більше учасниками, використовуючи комунікаційні технології. Найчастіше розгортається в «публічних» місцях Інтернету, на чатах, форумах, дискусійних групах;

2.Харасмент – залучення повторюваних образливих повідомлень, спрямованих на жертву (наприклад, сотні смс-повідомлень на мобільний телефон, постійні дзвінки) з перевантаженням персональних каналів комунікації;

3.Обмовлення – розповсюдження принизливої неправдивої інформації з використанням комп’ютерних технологій. Це можуть бути і текстові повідомлення, і фото, і пісні, які змальовують жертву в шкідливій, інколи сексуальній манері. Жертвами можуть ставати не тільки окремі підлітки, а й групи;

4.Ошуканство – отримання персональної інформації в міжособовій комунікації й передання її (текстів, фото, відео) в публічну зону Інтернету або поштою тим, кому вона не призначалася;

5.Самозванство – переслідувач позиціонує себе як жертву, використовуючи її пароль доступу до її акаунту в соціальних мережах, блогу, пошти, системи миттєвих повідомлень тощо, а потім здійснює негативну комунікацію;

6.Кібергрумінг – це налогодження злодіями, які гарно знають психологію дітей, довірливих стосунків з дитиною (через соціальні мережі та фейкові акаунти) з метою отримання від неї інтимних фото чи відео з подальшім шантажуванням дитини для отримання більш відвертих матеріалів, грошей чи зустрічей в офлайні.

Кібербулінг вчиняється шляхом:

-поширення брехні про когось або розміщення фотографій, які компрометують когось, у соціальних мережах;

-надсилання повідомлень або погроз, які ображають когось або можуть завдати комусь шкоди, через платформи обміну повідомленнями;

-видання себе за когось іншого/іншу і надсилання повідомлень іншим людям від його/її імені.

Кібербулінг, як і будь-яке інше цькування, небезпечний перш за все для психологічного здоров’я жертв. Дослідження показують, що цькування часто призводить людей (особливо дітей і підлітків) до депресії та інших розладів, у них знижується самооцінка, вони виявляються в ізоляції. За даними UNICEF, психічним здоров’ям ризикують не тільки жертви, а й кривдники цькування та ті, хто просто спостерігає зі сторони.

За вчинення булінгу дітьми віком від 14 до 16 років законодавством передбачена адміністративна відповідальність для батьків або законних представників: штраф від 850-1700 гривень. А з настанням 16-річного віку – учні несуть адміністративну відповідальність самостійно. Якщо керівник закладу освіти став свідком булінгу або йому став відомий факт його вчинення, але він не повідомив про це органи поліції – такі дії тягнуть за собою накладення штрафу від 850-1700 гривень або застосування виправних робіт на строк до одного місяця з відрахуванням заробітку до 20%

Всі особи, які стали жертвами чи свідками булінгу, можуть звернутися за правовою допомогою:

-Національна дитяча «гаряча» лінія: 0 800 500 225 або 116 111 (безкоштовно з усіх мобільних). Лінія є анонімною та конфіденційною;

-Національна поліція України – 102;

-Система безоплатної правової допомоги – 0 800 213 103;

-Освітній омбудсмен – 03058, м. Київ, відділення поштового зв’язку 58, а/с 48, телефон: 095 143-87-26, email: ez@eo.gov.ua

Фото БПД