Як тернополянка компенсувала закриті через карантин парки (фото)

Карантин у будинку в Карпатах влаштувала собі тернополянка Ірина Скоробогата. Тимчасова домівка у серці Гуцульщини у Верховинському районі їй дісталась безкоштовно. Також дістатись туди вдалось без будь-яких затрат.

- Через карантин парки та прибережні зони закрили для вільного відвідування, тож довелось це певним чином компенсувати, - розповіла вона. -  Будинок дістався безкоштовно. В туристичний сезон його здають охочим, але в той час нікого не було. Він би все одно пустував. Після цього я написала оголошення у соцмережі: хто їде в сторону Верховини. Знайшлися люди, які їхали до родичів туди і підвезли мене. А назад їхала автостопом з двома пересадками.

Така ізоляція зміцнює імунітет, каже Ірина. На це впливають звуки співу пташок, запах рослин і дерев, прохолода чистої води.

- Встаєш зі сходом сонця і перше, що чуєш: дзвінкий спів птахів, який переливається дивовижними тональностями та голосами, - продовжує вона. -  А через декілька секунд до цієї досконалої мелодії Природи приєднуються акорди шуму вітру та клекоту води гірської річки. Зранку і ввечері ще прохолодно, а от у час полуденного сонця можна лежати на траві й дивитися в небо. Я лежу і спостерігаю як танцюють верхівки дерев та летять у своїх справах крилаті. А потім закриваю очі і відчуваю як гладить шкіру теплий вітер, який наче промовляє: «як добре, що ти вибралася із кам’яних джунглів і приїхала до нас». Природа лікує багато недуг: тілесних та емоційних. Вчені кажуть, що людина генетично пов’язана зі звуками природи. А пташині мелодії подразнюють певні структури мозку людини, викликають радість, полегшують біль, зменшують втому, тривогу, безсоння. Чи знаєте ви, що не лише цвіт, а й кора, листя кожної рослини має інший запах? За приблизними підрахунками людина робить за добу 23 тис. вдихів. Кожна наша порція повітря дає інформацію про навколишній світ. Аромати природи лікують: заспокоюють, тонізують, омолоджують. Я зібрала гілочки, кору, шишки, листочки, які знайшла на землі. Потім підсушила на сонці та поклала ці скарби у полотняні торбинки, тепер аромати природи завжди можуть бути зі мною. А як цікаво слухати і відчувати кришталеві звуки ріки, коли торкаюся її студених вод. Разом із гарячим холодом, який з’являється у тілі, ріка передає і свої вібрації, відчуття течії і я стаю, ніби одним цілим із нею… Згідно науки, коли ви занурите руку у холодну воду, активуються терморецептори. Вони надішлють сигнал у мозок. Ви продовжите тримати руку – рецептори холоду ніби як втомляться і стануть менш чутливі. Мозок почне отримувати менше сигналів про температуру води, тому вона здається уже не надто холодною. Так відбувається сенсорна адаптація: ви відчуваєте, що звикли до стимулу (температури). Може так діяти і з труднощами, викликами, які потрібно подолати? Діяти за будь-яких обставин, іти вперед: тоді ваш мозок і тіло вийдуть на новий рівень?

Фото з архіву Ірини Скоробогатої