Як у Чорткові популяризують читання
Для чого людям в епоху гаджетів збиратися та обговорювати прочитане? А для чого організаторам напружуватися й гуртувати друзів книги? Що може дати прочитання книжки і як вичитаний досвід може вплинути на планування свого життя?
Про це та інше я поспілкувалася зі співзасновницею Читацького клубу при міській публічній бібліотеці Чорткова на Зеленій, начальницею юридичного відділу в Чортківській міській раді, а також засновницею інстаграм-блогу Eirene in Chortkiv Іриною Гуйван.
Співрозмовниця каже, що у рідному місті їй бракувало інтелектуальних заходів, які б хотілось відвідати, тому й захотілося створити свій. А читацький клуб для неї — це щось рідне. Його ідею виношувала вже дуже давно, й навіть не пригадує, з чого все почалось.
— Мене завжди надихали американські фільми та серіали, в яких аристократи виховували любов до читання та обговорювали книжки за чашечкою чаю. Пізніше я почала розповідати про ідею свого читацького клубу друзям, знайомим, колегам по роботі й навіть перехожим на вулицях — довела все до такого абсурду, що люди самі підходили до мене і питали, коли вже розпочнеться мій читацький клуб. Тоді я почала діяти. Визначилася з датою та місцем зустрічі, написала пост-запрошення, захопила чайник і смаколики. Була приємно вражена, що на першу зустріч прийшло багато людей різного віку, серед яких були й члени молодіжного читацького клубу. Під час обговорення організаційних питань ми вирішили об’єднати наш читацький клуб із молодіжним, — розповідає Ірина Гуйван. — Так усе й почалося.
У Фейсбуці співрозмовниця, описуючи клуб, зауважила: «цей клуб не про книги, а про нас самих — тих, хто шукає себе, помиляється, росте, приймає важливі та не дуже рішення, ділиться радістю і щастям».
— Для мене читацький клуб — це, перш за все, люди, а потім книжки. Крізь призму книг ми відкриваємось, ростемо, пізнаємо інших і самих себе. Моя мета зробити ці зустрічі максимально відкритими та затишними, щоби на них хотілось приходити і ділитись тим найсокровеннішим, моментами радості й щастя, а деколи навіть й чимось іншим. Після першої зустрічі читацького клубу більшість говорила, що участь у ньому, а саме читання уголос без страху бути смішним — це вихід із зони комфорту й можливість можеш бути собою.
Кожного місяця у клубі обирають книгу місця, зараз це «Вибір» Єви Егер.
— Я довго думала, як обирати книгу місяця, адже багатьох учасників клубу я особисто не знала, а кого й знала, то не знала їхніх інтересів. Тому вирішила роздати всім листочки і кожен за бажанням повинен був написати назву книги, яку він би хотів прочитати й ми всі з повагою до цієї людини та її вибору також повинні прочитати. Перемогла книжка моєї подруги Оксани Андрусик — «Вибір» Єви Егер, яку вона вже давно хотіла прочитати. Я щиро вірю, що будь-які стосунки повинні будуватись на повазі, й саме на цій цінності я закладаю фундамент нашого читацького клубу. Також ми домовились, що за бажання та фінансової можливості члени клубу придбають цю книгу, і після прочитання та обговорення, ми подаруємо її бібліотеці. Якщо книг буде дуже багато, плануємо поставити полички для буккросингу в різних установах чи закладах Чорткова.
А ще панна Ірина організовувала челендж, де запропонували учасникам подарувати бібліотеці книжку, котра їх змінила.
— Основна мета цього челенджу не просто подарувати книгу, а подарувати книгу, яка змінила тебе. Я прекрасно розуміла, що якби я розпочала челендж на зразок подаруй бібліотеці книгу, то більшість людей принести б мотлох, який вдома не потрібний, а таких книжок у бібліотеці й так достатньо. Тому мені захотілось зробити щось особливе. Цей челендж не став дуже популярним, але в ньому взяло участь близько п’ятнадцяти людей. І я щаслива. Також я не врахувала той момент, що більшість людей не готові відкриватись і писати про щось особисте в соціальних мережах, тому близько трьох десятків книжок передали мені як подарунок бібліотеці.
Книга, котра змінила співрозмовницю — «Атлант розправив плечі» Айн Ренд.
— Ця авторка для мене особлива. З читанням її книжок будувався мій світогляд. Якщо після прочитання «Атлант розправив плечі» я думала, що це моя вершина, то «Джерело» заклало мою таку любов до архітектури, що стало зернинкою для створення інстаграм-блогу Eirene in Chortkiv, де я показую інше життя Чорткова — будинки, вулички, мости, які жителі не помічають. Також із архітекторками з міської ради Олесею Хмелик і Катею Яковець ми час від часу збираємось, чистимо будки від реклами, фарбуємо старі лавки, прибираємо набережну. Ми розуміємо, що відповідальні за наше місто.
Запитую співрозмовницю, чим їй цікава співпраця з бібліотекою.
— Сьогодні більшість бібліотек нашої громади перебувають у плачевному стані. Хочеться такими маленькими кроками й волонтерською допомогою наповнити бібліотеки новими цікавими книгами та залучити до читання більше жителів.
Наостанок цікавлюся панни Ірини про сучасну роль книгозбірень.
— Бібліотеки відійшли на другорядний план. У час інновацій електронні книги, аудіокниги та зняті фільми на основі паперових екземплярів стають дедалі актуальнішими. Проте, на щастя, ще залишились люди, яких переповнює насолода відкриваючи чергову книгу, відчуваючи її запах та поринаючи в неї з головою.
Інна ВІКОНСЬКА
Фото надала Іриною ГУЙВАН