Як українці живеться у Мексиці? Розповідає Віра Іванова
Два з половиною роки тому Віра Іванова переїхала з Тернополя до Мексиканського міста Гвадалахара. Поспілкувалася з нею про особливості життя на іншому континенті та в іншому культурному середовищі.
- Як змінилися враження — від першого, до того, що в тебе є нині, про цю країну?
— Чесно кажучи, моє враження про Мексику, яку я побачила вперше, і яку я бачу нині, не сильно відрізняються. Мене тут зустріли дуже тепло, так і досі ставляться до мене знайомі та незнайомі. Більше відрізняються мої попередні уявлення про країну і те, якою я її побачила, приїхавши. До того, як вперше приїхала до Мексики, я собі її уявляла так, як її показують в американських фільмах: жовта пустеля, кактуси, чоловіки в сомбреро. Виявилось, що Мексика має і джунглі, і сніг, і добре розвинену інфраструктуру, і не так вже й багато чоловіків у сомбреро))
- Якщо коротко, то що для тебе є головною відмінністю України від Мексики? Маю на увазі й суто побутові деталі, й характери людей…
— Мексика водночас і дуже подібна, і дуже відмінна від України. З подібного: люди такі ж працелюбні та прості, мексиканські мами надзвичайно смачно готують, люди дуже прив’язані до своєї родини. З відмінного - коли мексиканці кажуть «так», то це означає «можливо», а, якщо кажуть «можливо», це означає «ні». Їм незручно відмовляти у чомусь іншим, особливо іноземцям. На достовірність «так» можна розраховувати лише тоді, коли його кажуть близькі люди чи люди різних професій, наприклад лікарі. Загалом я вже до цього адаптувалась і навіть насолоджуюся необов’язковістю мого «так» у цій країні.
- На твоїх фото постає дуже красива природа. Розкажи про місця, де ти бувала.
— Природа тут дуже різноманітна. За три з половиною години на авто від нашого дому розташований тихоокеанський пляж (Puerta Vallarta), до якого треба їхати через гори, агавові поля, попри вулкан і джунглі. За дві години - лісисті гори (Tapalpa), за годину - каньйон (San Cristobal de la Barranca) і водоспади в глибині мангового лісу (San Lorenzo), про які знає мало людей. Крім нашого регіону, я була ще на Карибському узбережжі, про яке, певне, не треба розповідати — туди найчастіше літають наші співвітчизники.
- У мене склалося враження, що мексиканці більш відкриті до спілкування. Тож розкажи трохи про те, які це люди та чи важко знайти з ними спільну мову. І ще таке — у нас люблять поговорити про політику, а які улюблені теми розмов у ваших місцевих?
— Мексиканці справді дуже відкриті й безпосередні, при зустрічі всі цілують одне одного в щоку (крім чоловіків), навіть при першому знайомстві. Також тут дуже привітні до іноземців. Про нас тут завжди високої думки. У мене часто питають звідки я - в магазинах чи навіть у банку, і коли дізнаються, розпитують про Україну. В сімейному колі говорять про те ж, що й ми, включно з політикою. Лише замість Путіна тут говорять про Трампа.
- В одному з постів на Фейсбуці, ти писала, що тобі не вистачає гречки. Чого ще традиційно українського не знайдеш у Мексиці?
— Гречку мені вже привезла мама (сім кілограм!) Тому нині бракує лише домашнього сиру (творогу) і овочевих закруток. У нашому штаті завжди літо, тому закручувати нічого на зиму не треба. Щоб зробити свої, немає всіх інгредієнтів, наприклад ані вишня, ані чорна смородина тут не ростуть, як і хрін. Хоча одна українка привезла з собою та вирощує хрін і кріп, які тут маловідомі.
В українській громаді Гвадалахари є кілька людей, котрі готують українські страви на свята чи на продаж між своїми. У них також купують і поляки, і росіяни. Зазвичай українці готують вареники, борщ, копчену рибу, салати олів’є чи «шубу».
- І наостанок. Що б ти порадила тим, котрі мріють побувати у цій країні — що обов'язково побачити, які національні особливості взяти на олівець
— Найцікавіше, напевне, було б приїхати на День мертвих – Diadelos Muertos (першого листопада). Смерть відіграє важливу роль у мексиканській культурі, її не бояться і поважають. У цей день багато людей переодягається, дівчата малюють обличчя під «Катріну» (La Catrina). Приклад такого святкування можна було побачити в останньому з Бондівських фільмів (Spectre). Всюди будують алтарі з частунками і квітами для мертвих, навіть у супермаркетах. Цей час року мій улюблений у Мексиці - багато моїх знайомих влаштовує вечірки. В цей час можна поїхати і на пляж — на узбережжі завжди тепло. До речі, люди тут часто святкують Різдво на пляжі.
Я думаю, тут кожен може знайти щось для себе. Любителі історії можуть відвідати традиційні колоніальні містечка, які мені нагадують Львів - Queretaro i Guanajuato. Любителі пляжу можуть поїхати у наповнену американцями Puerta Vallarta або відомий всім Cancun. У Канкуні найцікавішими є сеноти - маленькі озера зі скелястими берегами і напівсолоною водою посеред джунглів. Тих, кого цікавлять Ацтеки чи Майя, можуть відвідати піраміди біля Мехіко і Канкуну. В туристичних містах всі говорять англійською, якщо поїхати у глибину, як наприклад Гвадалахару, то краще знати хоч щось іспанською. І так, привітні мексиканці аж розцвітають, якщо іноземці звертаються до них іспанською.
Запитувала Анна Золотнюк
Усі фото, крім першої (автор - Едуардо Селіс Кінтана) Віри Іванової