Як зробити «смачні» світлини. Розповідає тернопільська фудфотографиня Надя Ротман

Вона  знає, як сфотографувати їжу, щоби капала слинка та хотілось бігти замовляти піцу, десерт чи салат. Світлини зі стравами, що парують, можна розглядати довго, а ось фотографувати їх потрібно дуже швидко. Про особливості фудфотографії я й поспілкувалась із Надею Ротман.   

— Це сталось роки чотири тому. Тоді фотографувала репортажі для «Кнайпи», наближався Новий рік і треба було відзняти святковий стіл. Це завдання було для мене неочікуваним: не знімала ні їжу, ні займалась предметною фотографією. Крім того, я люблю їжу їсти, я їм багато й завжди. Проте зйомка пройшла вдало і відтоді знімала для «Кнайпи», а поступово почала співпрацювати з п’ятьма-шістьма закладами, щоправда після карантину замовлень стало трохи менше. 

DSC_8424-47

— Ти займаєшся також іншими видами зйомок. Порівнюючи з портретною чи репортажною — в чому особливості фотографування їжі? 

— Думаю, тут головне зробити так, аби той, хто дивиться на фото, хотів з’їсти те, що на світлині. Це має бути «смачна» фотографія. 

Є такий нюанс: ті страви, котрі я не їм чи мені не особливо смакують, виходять не такими смачними на фото, як ті, котрі люблю. Десерти, піци, салати у мене вдаються дуже апетитними, так само й коктейлі, хоча не вживаю алкоголю приблизно два роки. А з тим, що називають «закусками до пива», з ребрами, стейками, мідіями — мучуся. Розумію, що як професіоналка маю відкинути особисте, тому працюю, знімаю, кадри виходять класні, але вигляд мають не такий, який би я хотіла. Думаю, практикою це можна виправити, працюю зараз над цим.  

Інша специфіка — швидкість. Багато страв потрібно знімати щойно їх приготували. Припустимо, піца — її часто прикрашають базиліком, і якщо він пів години постоїть, то зів’яне; а сир, коли вистигає, перестає тягнутись — це теж мінус. Так само не можна довго чекати зі зйомкою салату —  овочі й зелень за пів години втрачають апетитний вигляд. 

Я люблю знімати їжу з природнім світлом, тому для мене важливо фотографувати в першій половині дня, хоча фотографую із штучним світлом теж.

Іноді порівнюю свою роботу з роботою голлівудських акторів, котрі тривалий час очікують, поки нарешті відзнімуть сцену із ними. Я довго чекаю, поки підготують страви, а ось знімаю — швидко. 

— Найголовніше, щоби фото у мене викликало апетит. По-друге, аби було апетитне для інших. 

IMG_5343-110

— Чим тобі подобається фудфотографія?

— Люблю знімати їжу, бо вона мовчить (сміється — А.З.). Її можна фотографувати в тиші та спокої — вона не капризує, не каже, що не знає, як стати. Ти можеш робити, що хочеш: експериментувати з ракурсами та точками зйомки. Хоча людей на зйомці найчастіше багато — шеф-кухар, офіціанти… Проте в будь-якому випадку фотографування їжі — спокійний процес. 

Але тут є момент. Деякі страви дуже фотогенічні — з якого ракурсу не відзніми — буде класно, а є такі, що їх крутиш-вертиш і виходить не так, як хочеш. 

— Я читала кумедні бувальщини, як фотографують їжу — що морозиво, приміром, ніяке не морозиво, бо швидко тане. Тобі траплялось заміняти їстівні продукти іншими матеріалами для гарної картинки?

— Чула різні історії, наприклад, що сметана — пінка для гоління чи в піцу додавали клей, аби красиво тягнувся сир. Я жодного разу такого не робила. У мене не виникало потреби, бо зазвичай працюю зі щойно приготованими стравами. Крім того, часто після зйомки ще й дегустуємо приготоване. Все, що відзняте — з’їдається. 

IMG_4679-235

— Наскільки важко фотографувати щось смачне — хочеться спробувати? 

— Так, часто хочеться спробувати — воно ж пахне, щойно приготоване, таке близьке. Деколи сміюсь, що тільки й встигаю слинки ловити. Тут головне правило — дій. Починаю фотографувати і перемикаюсь на роботу. 

Хоча зазвичай перед зйомкою стараюсь добре поїсти дома. Але іноді зйомки тривають довго — бувало, розтягувались на п’ять-шість годин. Але, як уже казала, зазвичай після зйомок  дегустуємо страви.

— До речі, ти любиш готувати і їсти? 

— О, так, їсти я дуже люблю. Раніше з кухнею була на ви, а завдяки карантину почала готувати. Найбільше, як на мене, вдаються десерти — готую їх без цукру та з максимально корисних складників. Люблю бананові панкейки, налисники. Проте все ж  найбільше люблю їсти те, що хтось готує (сміється — А.З). 

— А коли їси щось смачне, не хочеш сфотографувати?

— Буває, на секунду затримуюсь, «фоткаю» очима, думаю, може, дістати фотоапарат, але починаю їсти. Робота роботою, а коли їм – насолоджуюсь моментом і смакую. 

Анна Золотнюк

Фото надані Надею Ротман