Якою була найгірша книжка 2019 на думку тернопільської буктьюберки Анни Лисенко

Підсумки книжкового року  в тернопільській книгарні «Є» озвучила буктьюберка Анна Лисенко.

Буктьюб — це спільнота книголюбів, які знімають відео про прочитане й викладають його на YouTube. Канал Анни Лисенко називається AnnikaBlog і там вона чесно розповідає про свої враження від книжок.

Тож ось короткі нотатки зустрічі.

– Цього року я прочитала 85 книжок. Поки (сміється – А. З.). Найкраща з українських – «Там, де немає Бога» Максима Кідрука. Є книжки, які я читаю, знаючи наперед, що вони будуть жахливі, і кидатимусь ними. З таким настроєм брала Кідрука, бо його всі люблять, а мені його попередні книжки не сподобались. Але. Він написав класний роман. З зарубіжних мені найбільше сподобався «Бог дрібниць» Арундаті Рой –  це кайф. Це дуже глибока книжка, дуже класна й чуттєва, там закладено дуже багато сенсів. Найгірша – «Ініціація» Люко Дашвар. Сюжет – абсолютна каша.  Мені було гидко й недобре від цієї книжки. В Інстаграмі люди бурхливо обурювались, бо я назвала цю авторку Люко Зашквар – у мене ще ніколи так не розривались коменти й дірект.

– Укрліту з кожним роком стає все більше. Але якість текстів, як на мене, залишається на тому ж рівні. Не можу сказати, що відкрила для себе цього року нові імена, скоріше закрила багато старих. Цього року понад третина прочитаного – українська сучасна література, а її переважна більшість – дебюти. Найпоширеніші недоліки текстів молодих авторів – це бідність мови та сюжету. Цього року найпоширенішою була історія про дівчину, яка загубилась в житті, шукає себе, і все це супроводжується самокопанням. В когось це виходить ліпше, в когось гірше, десь це була просто суперпсевдофілософія. Майже завжди це однотипні історії: таке враження, що одна героїня подорожує з книжки в книжки.

– Серед інших тенденцій – популярність нонфікшину. Є багато людей, які надають перевагу йому, а не художці, бо вважають, що остання така собі казочка не варта увага. Чи так є насправді? Я би посперечалась.

– Філософії відбору книжок у мене немає, але вибираючи, віддаю перевагу тим, які на устах, і чий огляд буде цікавий моїм глядачам. Третина книжок, які я читаю, – ті, котрі приходять на огляд, третина – для себе, інша – ті, котрі потрапили до мене абсолютно випадково, приміром, мені сподобалась обкладинка.

DSC_5664

– Найскладніше з книжками для себе. Буває, вони мене торкають тому, що в мене була схожа ситуація, чи я пережила щось подібне. Іноді є певні особисті моменти, про які не можу сказати в огляді, бо це надто інтимно. Але я говорю майже про всі прочитані  книжки – питання в тому, на якому рівні: іноді придумую «офіційну» версію, чому текст мені сподобався.

– Коли починала робити огляди, хотіла бути максимально простою та охопити масового читача. Розповісти йому, що книжки – це класно, їх варто читати, а вже далі потихеньку братися за щось складніше. Зараз у мене криза жанру. Мені не цікаво чіпляти масу й глаголити: «Читайте». А про що тоді говорити – роздумую.

Записала Анна Золотнюк

Фото авторки