Який вигляд має Чортків на ретрофото?

Коли краєзнавиця-аматорка з Чорткова Вікторія Пахолюк побачила фото будинку, де мешкає, зроблене в 50-их роках минулого століття, захотіла дізнатись більше про Чортків, котрого нема.

— У місті й нині є дуже красиві історичні будівлі, на жаль, багато з них втратили первісний вигляд. Частина цікавих споруд не збереглась до нашого часу. Я захотіла дізнатись більше про перші й другі. Так фотографія за фотографією уклала тематичні альбоми, — розповідає жінка.

Оскільки краєзнавство — хобі співрозмовниці, наразі збирає електронні версії світлини. Їх публікує в групі «Чорткову — 500 років». Там дописи активно обговорюють та поширюють.

Зі старих фотографій та документів можна дізнатись, який вигляд мав Чортків. Цікаві листівки з будівлями та вулицями початку позаминулого століття, фото споруд міжвоєнного періоду, як ось профспілкової поліклініки, чи та, де зафіксовано будівництво мосту. Серед непересічних документів — креслення приміщення польського спортивного товариства «Сокіл», тепер —  будинок культури.

Крім архітектури, пані Вікторію цікавлять люди, котрі жили у місті. Власне, найбільше світлин в альбомі «Мешканці Чорткова різних часів».

— Найсильніший інтерес у мене викликають фото, котрі розповідають про життя українського Чорткова, таких, на жаль, мало. Серед них прикметні знимки кооперативи «Українська книгарня» (тепер на її місці магазин №16). Інший цікавий документ — довідка з канцелярії українських адвокатів Антіна Горбачевського і Володимира Електоровича. Крім того, зібрала світлини, котрі свідчать про життя польських і єврейських родин. Адже до Другої світової війни українці, поляки та євреї проживали пліч-о-пліч і разом творили історію міста, будували його, — пояснює пані Вікторія.

Фото ілюструють різноманітні заходи. Ось світлина, зроблена під час відкриття костелу Mатері Божої Святого Розарія та святого Станіслава за проєктом Яна Сас-Зубжицького. Зафіксована мить спуску човнів на воду, яким у місті традиційно відкривали сезон річкових сплавів. На фото міжвоєнного періоду видно, що чортківчани влітку любили кататись човнами по річці, а взимку — на ковзанах і лижах.

— На старих світлинах місто здається живішим. На вулицях багато людей, вони спілкуються одне з одним. Думаю, все через те, що у них був інший спосіб життя. Вони більше часу проводили одне з одним. У них не було телевізорів, комп’ютерів, інтернету та інших супутників прогресу. Крім того, мені цікаво дізнаватись про особливості довоєнного побуту. Якось натрапила в мережі на телефонну книжку Чорткова 1939 року. Там вказані не тільки адреси мешканців, а  також їхні професії. Оскільки телефонів тоді було мало, то їхні номери були тризначними, — провадить далі співрозмовниця. — Чортків — місце нашого народження, але ми багато чого про нього не знаємо.

Інна Віконська

Фото зі сторінки «Чорткову — 500 років»