Палац Бадені на Тернопільщині (фоторепортаж)

До 1615 року містечко Коропець належало польській короні, а в 1615 році перейшло у власність брацлавського воєводи Стефана Потоцького (1568-1631). В середині XVIII століття власність на довколишні землі переходить до родини Мисловських гербу Равич. На початку ХІХ століття родина Мисловських спорудила в Коропці палац. Центральна частина була двоповерхова, до центральної частини по обидва боки було прибудовано одноповерхові бічні крила.

В 1893 році Коропець переходить у власність маршалка Галицького сейму, графа Станіслава Марціна Бадені (1850-1912). Станіслав одразу почав перебудову замку у родинну резиденцію. Новий палац звели у стилі віденського ренесансу. Будівельні роботи було завершено в 1906 році. Палац повстав двоповерховим, прикрашений трьома ризалітами та фігурним дахом. До нашого часу збереглася овальна бальна зала на першому поверсі палацу прикрашена панелями з дуба. На стінах зали знаходилися портрети польських королів. Поруч з королівською залою знаходилися їдальня, бібліотека та каплиця. З іншого боку тягнулися житлові приміщення. Другий поверх складався з житлових приміщень, пише castlesua.

В Першу світову війну в 1914-1920 роках палац було сильно пошкоджено та пограбовано. Саме тоді з усіх стін було знято портрети, вирвані вікна та двері. В міжвоєнний період родина Бадені відновила палац майже у його первісному стані. Тільки портрети годі було знайти.

 За Станіслава Бадені парк було розширено до 200 гектарів. Автором паркової реконструкції був інспектор міських парків, творець Стрийського парку у Львові Арнольд Рьорінг. В парку були розбиті великі галявини з різними групами дерев.

Через парк протікали дві річки, Коропчик і Млинівка. Їхні береги сполучали красиві містки. В парку був став на березі якого знаходилась оранжерея та теплиці. До приходу комуністів в 1939 році за парком доглядало 30 садівників.

Останнім власником Коропця був наймолодший син Станіслава Бадені - Стафан Бадені (1885-1961). Після захоплення Коропця комуністами в 1939 році, був змушений мігрувати з родиною в Будапешт. В подальшому був ув’язнений нацистами у концтабір в Маутхаузені, де вижив. Останні роки доживав в Дубліні.

ПОДОРОЖ ЗАМКОМ