Запізніле зізнання Рея Бредбері вийшло друком у тернопільському видавництві

Саме запізнілим зізнанням в любови до Ірландії та ірландців назвав свою книгу знаний фантаст. Хоча у ній не відшукаєте нічого фантастичного, та зможете сповна насолодитися знайомством Рея Бредбері з країною оксамитових пейзажів, зелених тіней та дощових завіс.  Книга «Зелені тіні, Білий Кит» уперше вийшла друком українською у тернопільському видавництві «Навчальна книга ­­– Богдан» у перекладі Юрія Вітяка.

Написання сценарію для кінострічки про Мобі Діка ­­– ось що привело американського молодика з двома депресіями та друкарською машинкою на острів. Ірландія зустріла його усіма відтінками зелені та громовицею. Зійшовши на суходіл, Рей Бредбері ще не підозрював, наскільки тамтешні краєвиди та люди вростуть у його душу.

Цей новодрук – взірець екзистенційного роману з доволі глибокими авторськими рефлексіями. Книга сповнена розважань про життя ірландців, сенс їхнього буття, пошуки та невдачі як окремих осіб, так і народу в цілому. Бредбері штрихами окреслює психологічний портрет ірландців, не оминаючи увагою ні колорит, ні безпристрасність тубільців, ні безугавну боротьбу за право бути господарем на власній землі. Присмачений добрим гумором, ліричними відступами, текст наполегливо припрошуватиме бодай краєчком ока помилуватися тією країною, яка так припала до душі письменнику.

Либонь, будете подивовані з того, скільки паралелей можна провести між Україною та далекою Ірландією. А вся справа у тім, що на шляху до самостійності ця острівна країна зазнала чимало історичних перипетій. Хоч не хоч, персонажі роману, – завсідники пабу Гербера Фінна, – цмулячи із кухлів ель, за балачкою нерідко повертаються до отих горезвісних подій, що чорними літерами виписували ірландську історію, пройняту голодом, повстанськими рухами та вимушеною еміграцією.

Попри всі життєві складнощі, ірландців не полишає добірний, можливо, не завжди зрозумілий чужинцям гумор. Жарти органічно вплітаються у доволі суперечливі, на перший погляд, ситуації. Дотепи повсякчас  присутні і в розмовах  на похороні, і на мисливському весіллі, і, зрозуміло, у щоденних теревенях. Навіть меланхолійну вдачу більшості персонажів Рей Бредбері мережить колоритною іронією.

Відчути розмірене повсякдення ірландців допомагає і манера оповіді. Перекладачу вдалося зберегти розлогі бредберівські речення, насичені яскравою лексичною палітрою. Саме це поєднання створює ілюзію неквапливої подорожі зеленими пагорбами Ірландії пліч-о-пліч з Реєм Бредбері, чия увага зайнята  роздумами про Білого Кита. Тільки-но візьмете до рук книгу – і цікава мандрівка настигне Вас.